Глава 3 ЦАР - Оправдання. ТОМ-1 - Релігія - Публікації - Сайт Юрія Йосифовича - експерементальний
Вітаю Вас, Гость
Головна » Статті » Релігія » Оправдання. ТОМ-1

Глава 3 ЦАР

Глава 3

ЦАР

(Езекиїла, глава 17)

Царство Єгови виділяється у всьому Святому Письмі. Перша обітниця Бога після бунту в Едемі була та, що Він настановить Царя і Царство. Це Царство оправдає Слово і ім’я Єгови перед усіма сотворіннями. Коли Бог скинув з престолу беззаконного Седекію, яко прообраз царя, Він заявив, що ніхто більше не царюватиме від імені Божого, «поки не прийде той, кому належить право». Після того, як Ісуса було випробувано в пустині, Єгова заключив з ним угоду, що Він стане Царем світу і є тим, «кому належить право».

Під час своєї земної діяльності, Ісус Христос говорив про Царство більше наполегливо, ніж про що-небудь інше, і більшість з того, що Він говорив, було виражено в порівняннях і приповістях. Таким чином говорив і Єгова через своїх пророків, які жили задовго до часу земної діяльності Ісуса Христа. Єгова говорив до Езекиїла: «Сину чоловічий! Загадай загадку та скажи приповість домові Ізраїлевому». (17:2) Загадка – це скритий вислів. Обставина, що Бог наказав пророку говорити дому Ізраїлевого загадкою або приповістю, вказує на то, що ці речі були написані для остороги членів тіла Христового на землі, як класу слуг, тому що вони живуть в кінці світу і тому, що прийшов правомірний Цар землі. Гори Ліванські – це місцевість, де ростуть знамениті кедри. У свій час це була частина добра царів Давида і Соломона. Соломон збудував свій дім з дерева ліванських лісів. «Ліван» означає «білий» і представляє тут царство Юдеї і Єрусалиму, до якого згідно свого доручення Езекиїл спрямував свою приповість. Загадка або приповість розпочинається так: «Так бо говорить Господь, Єгова. Величезний орел з великими крильми та довжелезними махалами, з повним барвистим пір’ям, злетів на Ліван – гору тай зняв із кедра вершок. Відрізав один із між його зразків та й переніс у крамарську землю, й всадив його там у купецькому місті». 17:3,4.

Орел – це гострозорий хижий птах і представляє він тут царя Вавилону. В 617 р. до н Хр. Навуходоносор, цар Вавилону, згаданий вище «орел», пішов проти Єрусалиму, взяв в полон царську сім’ю дому Давидового і Соломонового і відламав вершок «кедра», яким тоді був цар Йоакім. Це сталося за одинадцять років до зруйнування Єрусалиму, і це був час коли Езекиїла було взято в полон у Вавилон. Це було перше сповнення пророцтва, і це пояснено у дванадцятому вірші цієї глави таким чином: «Скажи сьому ворохобному дому: Чи не догадуєтесь, що воно значить? Скажи: ось, іде цар Вавилонський (великий орел) на Єрусалим, і візьме його царя (вершок кедра, царську сім’ю) та його князів (серед них Даниїла та Езекиїла) та й одведе до себе у Вавилон». Вавилон був торговим містом або містом купців, і про нього говориться такими словами четвертого вірша: «Зняв з кедра вершок і переніс у крамарську землю і посадив його там у купецькому місті». Ехонія і князі стали здобиччю «великого орла» та були приведені у місто купців як полонені: «Вісімнадцять год віку було Ехонії, як він став царем, і три місяці царював він в Єрусалимі… І чинив він таке, що Єгові не до вподоби, притьма як чинив отець його. Того часу підступили слуги Навуходоносорові, царя Вавилонського, під Єрусалим, і город опинився в облозі. І вийшов Ехонія, цар Юрейський, до царя Вавилонського, він і мати його й слуги його, князі його і скопці його; й узяв його цар Вавилонський на восьмому році царювання (Навуходоносора). І одвів він Енохію у Вавилон і матір цареву і жінок царевих і скопців його, і знатних землі позаймав у полон з Єрусалиму в Вавилон. До того й усіх спосібних до зброї сім тисяч, і ремісників тисячу, всіх мужів сильних і хоробрих позаймав цар Вавилонський в неволю у Вавилон – 2 Царів 24:8-10,12,15,16.

Попереднє ім’я Седикії було Маттанія. Його ім’я було змінено, і він став царем Єрусалиму, це було сповненням викладеного в Езекиїла 17:5 пророцтва: «Так само взяв насіння (цар Вавилонський) з тієї землі та й посадив у землю плодющу над великою водою посадив його наче вербу». Співзвучно до цього є написано: «І зробив цар Вавилонський дядька його Маттанію намість його (Ехонії) і перемінив ім’я його на Седекія. Двадцять і один рік царював він у Єрусалимі… І чинив він неправедність в очах Господніх, притьма як чинив Йоаким». – 2 Царів 24:17-19.

Коли цар Вавилонський призначив Седекію володарем Єрусалиму, вони обидва заключили угоду, причому Седекія зобов’язався підчинятися царю Вавилонському. Це відображало в приповісті такими словами: «І возьме другого царського роду та й зложить з ним умову; і зв’яже його клятвою й забере можних у тій країні з собою». (17:13) Очевидно, це було зроблено, щоб цар Вавилонський був властивим володарем Єрусалиму, але по імені щоб мав свого власного царя. Тим самим Навуходоносор мав намір відвернути небезпеку того, що місто Єрусалим виступить проти нього під керівництвом Седикії, і це було метою угоди з Седекією; «Щоб царство було принижене, та й не пішло вже вгору знов; щоб воно додержувало вмову і стояло твердо в ній». – 17:14.

Седекія не був зрощений у вірі Господній. Він був наскрізь своєкорисний і не піднявся над гріхами попередніх царів, а навпаки, став безбожним і беззаконним, і мерзістю в очах Бога. Коли Господь описував царя Седекію і його царювання, Він сказав пророку: «І виросло воно та й зробилось виноградиною, широкою, низького росту, похилою до землі, так що віття її появилось знов по ній, а коріння зоставалось під нею; та й як зробилось воно виноградиною, так пустило паростки і розкинулось віттям». (17:6) Це була виноградна лоза себелюбства і вона не принесла добрих паростків або пагінців. «І він (Седекія) чинив те, що зле було в очах Єгови, його Бога. Він не впокорився перед пророком Єремією, що говорив з уст Єгови. І відпав від царя Навуходоносора, взявшого клятву з його в ім’я Бога, - й вчинив тугою шию свою і серце своє таким упрямим, що не обернувся до Єгови, Бога Ізрайлевого». (2 Паралипоменон 36:12,13) Бог післав свого пророка Єремію, щоб остерегти царя Седекію, і пророк робив це неодноразово, але Седекія відмовлявся змиритися перед пророком Божим.

Ц пророчій картині з’явився інший хижий птах, а саме фараон, цар Єгипетський; і в приповісті Седекія порівнюється з низько ростучою виноградною лозою, яка простягає своє коріння і паростки до фараона. Він намагався одержати від володаря Єгипту підтримку, допомогу і прихильність, щоб мати змогу протистояти царю Вавилону. «Був же ще другий орел з величезними крильми і розкішним пір’ям, і ось та виноградина погнала коріння своє до нього і простягнула до його віття своє, щоб він підливав її із борозд грядок своїх». (17:7) Седекія очікував допомоги від Єгипту, і тому посилав він туди свої «паростки», «гілки» або послів. Седекія вважав, що для нього буде вигідніше зламати угоду з царем Вавилону і заключити союз з Єгиптом; тому він збунтувався проти Навуходоносора, царя Вавилонського.

Седекія був зрощений в Єрусалимі, тобто на «добрій землі» або на «доброму полі», і якби він чинив правильно, то міг би приносити добрі плоди. Але він не робив цього. У приповідці пророк говорить про нього: «Хоча вона посаджена була на доброму полі, над великою водою, так що могла й без того розпускати віття й приносити плоди і зробитись виноградиною розкішною». (17:8) Такий безбожний, беззаконний і неславний, який він був, зламав він свою угоду з Навуходоносором, царем Вавилонським. Він післав свого післанця до фараона, щоб одержати він нього коней і багато війська з тим, щоб він міг втягнутися у війну, але Господь заявив, що йому це не вдасться, і тому сказав своєму пророкові написати про нього таке: «Тай же (Седекія) зрадив його (Навуходоносора), пославши посли в Єгипет, щоб дано йому коней і багато війська. Чи вийде йому се на добро? Чи вибавить себе той, що таке вдіяв? Чи втече, що зламав угоду?» - 17:15

У відповідь на повстання Седекії вавилонці (Халдеї) осадили Єрусалим. Седекія прийняв допомогу від фараона, царя Єгипту. «Тим часом військо Фараонове вирушило з Єгипту, а Халдеї, що облягали Єрусалим, довідавшись про те, відступили від Єрусалиму». (Єремія 37:5) Вавилонці відступили від Єрусалиму, і Седекія привітав себе з тим, що його угода із Єгиптом була такою успішною, і що тепер вавилонці більше не повернуться для облоги. Тоді Бог післав свого пророка Єремію, щоб той передав Седекії післання: «Так говорить Єгова, Бог Ізрайлів, ось як скажіть цареві Юдейському, що післав вас до мене поспитати: Військо Фараонове, що двинуло вам на підмогу, вернеться зараз у Єгипет, у свою землю. А Халдеї вернуться знов, щоб сей город облягти; вони й опустошать його й пустять на пожар. Ще ж так говорить Єгова: не обманюйте самі себе, думаючи: Халдеї конче відійдуть од нас, бо вони не відійдуть; а коли б і все військо Халдейське, що вас воює, ви побили, та й зостались би у них лиш самі ранені, так і ті повставали б, кожен із свого намету, та й пустили б сей город на пожар». (Єремія 37:6-10).

Цей приклад був приведений Езекиїлом задовго до падіння Єрусалиму; але Седекія і його радники не звернули ніякої уваги на слова пророка. Хоча пророцтво предсказувало, що Седекії не вдасться одержати допомогу від Єгипту, він продовжував свої корисливі справи. Бог наказав Езекиїлу пророкувати, що намагання Седекії потерплять крах, і так воно сталося: «Тим же то скажи: так говорить Господь, Єгова: чи з сього буде користь? Чи не повиривають її коріння, чи не позривають її плоду, так що її пагінці посохнуть? Так, все молоде віття її, що відросло в неї, посохне. Та ще й не з великою силою й не з многими людьми вирвуть її з корінням. І ось, хоч її посаджено, та чи буде з того користь? Чи не всохне вона, скоро тільки подує на неї східний вітер? Ой певно, всохне на тій самій грядці, де вона виросла». – 17:9, 10.

Ті, хто зламав угоду, в очах Бога заслуговують на смерть (Римлян 1:31, 32) Хто увійшов в угоду з Богом, а потім добровільно зламав цю угоду, в очах Бога заслуговують прокляття і смерть; це показано в пророцтві Седекію. Цей безбожний і беззаконний цар не хотів дотримувати свого слова щодо людей і Бога, і Єгова наказав Езекиїлу написати про нього: «Так певно, як Я живу, говорить Господь, Єгова, у столиці того царя, що настановив його царем, а котрому він криво присягав і поламав свою з ним умову, в нього в Вавилоні він умре! Фараон же нічого не вдіє проти великої потуги й многолічного люду в тій війні, як насиплють вал і побудують башти, щоб вигубити многі душі. Оскільки він зневажав клятву і зламав угоду, … він не втече». (17:16-21). Єгова сказав через свого пророка: «Якщо її навіть буде посаджено, чи вона вродить?» Факт, що ця приповідка-пророцтво точно сповнилося для Єрусалиму, разом з фактом, що проголошені раніше пророцтва, написані на користь вірного народу Божого, який житиме в кінці світу, доказує, що ця приповідка-пророцтво повинна мати ще дальше сповнення, і що це всеохоплююче сповнення буде показано народу Божому в кінці світу.

Категорія: Оправдання. ТОМ-1 | Додав: ARAMIC (13.12.2011)
Переглядів: 457 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: