Очищення і відродження - Оправдання. ТОМ-1 - Релігія - Публікації - Сайт Юрія Йосифовича - експерементальний
Вітаю Вас, Гость
Головна » Статті » Релігія » Оправдання. ТОМ-1

Очищення і відродження

Очищення і відродження

У двадцятій главі (вірші 34-36) Господь проголошує свій намір, зібрати свій народ з поміж інших людей і привести його в пустиню. Ця частина пророцтва очевидно стосується останніх днів і знову згадується в Езекиїла 34:12,13. Під час періоду приготування шляху перед Єговою, як пояснює інший пророк (Малахія 3:1), Єгова робив цю справу і зібрав серед народів землі «народ для свого імені». Це була справа, яка здійснювалася перед появою Ісуса Христа в храмі. Ця справа отримала більший поштовх в 1914 році, коли за допомогою «Фотодрами» і інших засобів було проголошено правду; і це було приблизно в той час, коли гнів Божий знайшов свій вираз над Сатаною і його організацією.

В роках 1917 і 1918, посеред найбільшого лиха світової війни, Господь привів свій клас в «глушину» або «пустелю». Тоді було опубліковано «Звершену таємницю», щоб Бог наказав зробити з метою, що вона послужила знаряддям роботи по відокремленню, що розкривало справжній душевний стан тих, хто заявляє, що є з Ним в угоді. «І приведу вас під жезло моє і уведу вас в окови права мого». (20:37) Згідно цих пророчих слів народ Божий пройшов у похмурі дні світової війни під різками покарання і болю і відчув на собі тверду «різку беззаконня». Його було покарано «людським прутом». (2Самуїла 7:14; Псальма 89:32; 125:3) Беззаконні володарі «Християнських народів» (включаючи певну кількість старійшин на зібраннях народу Божого, які проповідували про теперішню правду) «били» смиренних послідовників Ісуса Христа, і тим самим «(били) суддю Ізраїля по спині». (Михея 4:14) «Якщо ви щось зробили одному з найменших моїх братів, ви це зробили мені». (Маттея 25:40-45) Слова «окови права» (вірш 37) означають зобов’язання згідно угоди. Законна угода Бога і Ізраїлем визначила, що народ, якщо він поламав угоду, був зобов’язаний прийняти кару для свого виправлення. В році 1918 «Післанець угоди» прийшов у храм; і Він піддав великому вогняному випробуванню «синів Левія», які перебували в оковах угоди. – Малахія 3:2,3.

Згідно Езекиїла 20:38 на час свого приходу до храму Господь здійснював працю по розділенню або очищенню: «І повилучую з між вас ворохобників і непокірних мені; повиводжу їх із землі пробування їх, та в землю Ізраїлеву вони не ввійдуть; і взнаєте, що Я – Єгова». Це співпадає з такими словами пророцтва Малахії: «І засяде Він до перетоплювання срібла й очистить синів Левіїних і переплавить їх, як золото і срібло, щоб приносили жертву Єгові в праведності». (Малахія 3:3) Подібно звучать також оці слова Ісуса Христа: «Так буде і при кінці світу: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих з між праведних, та і повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготання зубів». (Маттея 13:49, 50) «Лихі» - це особливо вибрані старші або вожді, які виступали проти Бога і пішли своїм егоїстичним шляхом; і вони як пояснює Бог, не повинні прийти у землю, тобто вони не повинні мати своєї частки від духовних благословіннь, які Бог приготував для свого останку. (1 Коринтян 2:9, 10) З усього трактування двадцятої глави Езекиїла ясно випливає, що бунтівні вибрані старші не наведуть до Бога і не будуть часткою Його класу слуг.

Під час світової війни деякі вибрані старші народу Божого змовилися з вождями «Християнського світу» і спричинилися до ув’язнення певних членів Божої організації. Після звільнення цих полонених народ Божий перебував на землі у спустошеному стані під час 1260 днів або трьох з половиною «часів». (Одкриття 12:6-14) (див. «Світло» Том 1, стор. 251) В той час, як Божий народ перебував у спустошеному стані, у своїй вірності він промовляв до серця народу, щоб він визнав служіння Царству, яке почалося невдовзі після того і підготувався до виконання цієї служби. Це привело останок до Господа і об’єднало його у відособлений клас; однак це одночасно зробило жорстоким серце непокірних і нарешті відділило їх від вірного народу Божого. Отже можна побачити, що пророчий вираз Езекиїла 20:39 відповідає тексту Одкриття 22:11.

Сион – це Божа організація Царства, де воздвигнуто Його храм. (Ісаія 27:1, 13; 66:20-22; Йоїл 3:17) Про це говорить Господь через свого пророка Езекиїла: «Бо на святій горі моїй, на гірній висоті Ізраїльській, говорить Єгова, - он де мені служитиме ввесь дом Ізраїля – ввесь, скрізь його на землі; там Я буду ласкаво приймати їх, і там жадатиму приносів ваших, і первоплодів ваших із усякими святими дарами вашими». (20:40) Це пояснення, а також пояснення сорок першого і сорок другого вірша означають, що після того, як Господь знову повернеться до Сиону у 1918 році, відродить свій останок і зробить його охоронцем інтересів Царства. Ім’я Єгови, Його наміри повинні бути проголошені Його народу ясніше, ніж будь-коли д цього. (Псальма 102:16) Це точно співпадає з тим, що відбулося. «Земля», яку Єгова з піднятою рукою присягнувся дати своїм помазаникам, це є Царство і становище в Його організації як Його свідків, мета яких виконувати доручену їм справу. – Луки 22:29, 30.

Після приходу Господа в храм вірні діти Божі почали зростати в мудрості і бачити багато їх помилок і недоліків і це показано такими словами пророка: «І будете там спогадувати про путі ваші і про всі вчинки ваші, якими поганили себе, й гидуватимете самі собою задля всіх злочинів ваших, які ви творили». (20:43) Це почалося із сповненням слів покаяння Ісаії «І промовив я: горе мені! Погибель моя! Я бо людина з нечистими устами, й живу між людьми, а се ж очі мої бачили Господа сил небесних!» - Ісаія 6:5.

Коли Божі діти стали більш розумними і мудрими вони пізнали речі, якими забруднили себе, серед них так званий «розвиток характеру», з допомогою якого вони намагалися «допомогти Богові керувати Всесвітом», далі, збереження Вавилонських форм поклонення під час зібрання, як ношення довгополих чорних сюртуків, урочиста і молитовна поведінка в присутності публіки, ханжевська манера висловлювання, возвишення проводиря зборів на постамент, настоювання на тому, що одна людина є «вірним і мудрим слугою» Бога, якій Бог передав усю свою справу в зв’язку з Царством небесним; далі, дотримання таких речей, як «різдво» і інших язичеських ідолопоклонницьких звичаїв та обрядів. Тоді Божий нарід прийшов до розуміння того, що йому доручено робити Його справу і представляти Його, але не слідувати лицемірним звичаям «Християнських народів». Його народ в минулому практикував ці обряди не зі злими намірами; однак їх вчинки ні в якому разі не були правильними, і Бог не міг залишити це без уваги. Він звернув на це увагу свого народу у певний час, після чого нарід Божий розкаявся і виправився, і це було для його ж добра.

Єгова чинив зі своїм народом задля свого імені, як каже пророцтво: «І зрозумієте, що Я Єгова, як чинитиму з вами ради імені мого, а не після ледачих доріг ваших і мерзенних учинків ваших, ти доме Ізраїля говорить Господь Єгова». (20:44) Він був лагідним і йшов на уступки своєму народу, щоб створити «народ ради свого імені» і щоб Його ім’я було оправдане і пошановане. Боже зібрання до 1918 року було не без помилок, але як сказано у двадцять другому вірші «Господь забрав свою руку назад» до того часу, поки не повинен був розпочатися суд, а саме до 1918 року.

Категорія: Оправдання. ТОМ-1 | Додав: ARAMIC (13.12.2011)
Переглядів: 324 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: