Особиста відповідальність - Оправдання. ТОМ-1 - Релігія - Публікації - Сайт Юрія Йосифовича - експерементальний
Вітаю Вас, Гость
Головна » Статті » Релігія » Оправдання. ТОМ-1

Особиста відповідальність

Особиста відповідальність

(Езекиїла, глава 18)

Пророцтво вісімнадцятої глави у великому масштабі сповняється з часу приходу Господа Ісуса в храм для суду. Пророцтво спершу відносилося до буквального Ізраїля, однак особливе значення воно має для тих, хто живе на землі в кінці світу. На землі Ізраїльській вживалася приповідка або прислів’я метою якого було скинути відповідальність з одного роду на попередній (той, що був перед ним). Господь скерував таке слово до Езекиїла: «Чого ви в землі Ізраїльській (дослівно: над землею; див. паралельну Біблію) повторюєте все оцю приповідку та говорите: Батьки їли кислі грона, а в дітей на зубах оскома?» (18:1,2) Слід звернути увагу, що пророцтво говорить. «ЦЮ приповідку у землі Ізраїльській» слід розуміти, щ о в Ізраїлі діяв Божий закон, бо Він дав свій закон цьому народові. Обставина, о Господь ганив народ, бо він вживав цю приповідку, показує, що приповідка або прислів’я не мало стосуватися «батька Адама», який согрішив і чиї гріхи через спадковість проявилися у його дітей. Прислів’я повторювалося Ізраїлем і стосувалося Ізраїля, а ті, хто його використовував, відносили його до своїх безпосередніх предків, які жили на їх землі.

Ізраїльтяни в дні Езекиїла скидали вину за бідність свою і своїх дітей на своїх предків. Вони таким чином намагалися оправдатися і звалити тягар відповідальності на своїх батьків. Духовенство Ізраїля робило теж саме, коли Ісус був на землі. (Маттея 23:29,30) Така ж позиція і сьогодні панує серед «Християнських народів», і тут приповідка пророцтва знаходить дальше застосування. З того часу світової війни обставини погіршилися, і «Християнські народи» намагаються звалити вину на тих, які розпочали світову війну, особливо на одного правителя «Християнського світу» і його найближчих родичів. Кожен уряд будь-якої держави звалює вину за погане економічне становище на попередній уряд. Таким чином твердження він намагається очиститися від ганьби і уникнути відповідальності. Замість придивлятися до себе і перевірити, чи вони не є подібні до своїх батьків, замість встановлювати, що треба зробити для покращення справи, вони хочуть скинути з себе будь-яку відповідальність. Бог цього не дозволить.

Бог є у своєму святому храмі, і всім народам наказано мовчати і поважати Його. У храмі Його представлятиме Ісус Христос, якому передано право суду. Божий суд записано, і час для його чіткого і недвозначного проголошення настав; і що Бог каже, те і станеться так певно, як Він живе. Тому є написано: «Так істинно, як Я живу, говорить Господь Єгова, якщо ви ще далі повторюватимете цю приповідку в Ізраїлі!» (18:3) Господь звертає увагу всіх на їх особисту відповідальність перед Царем на престолі, особливо з того часу, як Він забрав овець і козлів. (Маттея 25:32) Почалося нове панування, і відповідальність не буде допущено. День суду почався, і відповідальні серед «Християнських народів» повинні скласти звіт про те, що вони зробили і роблять. «Дивися, всі душі мої; як душа батька, так і душа сина: вони мої; душа яка грішить повинна вмерти». (18:4) Кожна душа відповідає перед Богом. Це звичайно не стосується успадкованих фізичних слабостей, велике питання, про яке тут ідеться, це вічне життя, яке Бог пропонує через Ісуса Христа. Кожна душа належить Господу, бо кров Ісуса Христа є ціною викупу за всіх. Душа сина не належить його земному батькові, через що те, що батько зробив або робить, не може визначати право на життя; а з іншого боку те, що зробив син, не може мати впливу на право батька жити. Очевидно, згаданий тут гріх вчинено тим, хто ввійшов з Богом в угоду, а потім не дотримує її. Це є невірність щодо Бога, за що кожного буде притягнуто до відповідальності. Закон або спосіб дії повинен бути незмінним від початку суду в храмі до кінця тому, що Бог не змінюється. Суд почнеться від дому Божого і обов’язково повинен включати мнимий дім Божий, де багато хто заключив угоду з Богом, але потім поламав її. Отже кожний, хто заключив угоду з Господом, несе особисту відповідальність.

Пояснення, що містяться у віршах з п’ятого по дев’ятий цієї глави пророцтва, в основному говорять таке: Якщо людина справедливо (законно) не завинила в жодних згаданих в цьому тексті злочинах, а жила згідно заповідей Господніх, чинила справедливо і чесно, то вона є справедливою, «вона повинна жити, говорить Господь Єгова». Це також знайде застосування після Армагедону і впровадження нової угоди. Однак перед заключенням нової угоди це саме правило стосується всіх, хто заключив з Богом угоду, щоб виконувати Його волю. Також Богу може сподобатися, запам’ятати собі добрі справи і стремління кого-небудь і зробити їх основою для того, щоб він пережив Армагедон і зберіг своє життя до часу впровадження нової угоди. Цей висновок випливає з заяв у Псальмі 41:1,2 і Софанії 2:1-3.

Пояснене в Езекиїла 18:10-13 правило означає, що батько не є відповідальний за злочин свого сина. Добрі справи і добре життя батька не зможуть принести милості сину, який ламає Божий закон. Якщо хтось, після того, як йому проголошено правду, чинить перелічені в цьому тексті мерзості, він повинен вмерти і не жити. Це не означає, що перш ніж хтось буде знищений, він повинен бути освічений святим духом і помазаний. Це є добровільним злодіянням або добрим вчинком кожного, що і визначає відповідальність. Правило показує, що з часу приходу Господа до Його храму для виконання суду ті, які свідомо грішили, стануть жертвами предписаного суду смерті. В цей проміжок часу серед «Християнських народів» була певна кількість людей, які стверджували, що вони є християнами і при цьому добровільно і навмисно переслідували інших і шкодили їм, тому що вони вірно представляли Єгову і свідчили за свого Царя. Ці злочинці описані у приповідці про вівці і козли. – Маттея 25:31-46.

Пояснення в Езекиїла в 18:14-17 в основному говорить про таке: коли батько приводить на світ сина, і син бачить всі ті гріхи які зробив батько, але він не діє таким же чином, тоді він не повинен відповідати за вчинки свого батька; і якщо син чинить праведно, то він повинен жити. Кінцевим результатом цього твердження є те, що сім’я не матиме нічого спільного із «вироком» суду. Ніхто не буде помилуваний тому, що один член його сім’ї був відданий Господу, і ніхто не буде покараний, бо один член його сім’ї був невірний Богу. Кожен повинен нести свою особисту відповідальність. «Та душа, що согрішить, мусить вмерти. Син за вину батькову не буде відповідати, а батько не буде нести вину сина. Праведність праведного зостанеться на йому, та й безбожність на йому буде» - 8:20. Бог вжив заходів для реформування світу під час панування Його «Царя справедливості». Цар розпочав своє панування в 1914 році і в 1918 році прийшов до свого храму. Тоді розпочався суд, а саме від дому Божого; отже народи «Християнського світу» перебувають від судом, який триватиме, поки справу суду не буде завершено. Господь дає злочинцям «Християнського світу» нагоду, застерігаючи їх, якщо вони зважать на застереження, тоді вони житимуть; якщо ж вони зумисне і добровільно грішитимуть після отриманого застереження, вирок над ними буде виконано.

«…безбожник, як одвернеться від усіх гріхів своїх, які творив, і буде певнити всі мої постанови, й усе чинити по закону й по справедливості, буде жити, не вмре. Усі проступки його, що їх коїв, не будуть пригадуватись йому, по своїй праведності, що буде чинити, він буде жити». (18:21,22) Навіть праведні діла і зміна життя не можуть дати вічного життя людині, бо ніхто не може виправити попередніх гріхів. Для прощення минулих гріхів треба принести жертву. Цю жертву Бог підготував через кров Ісуса Христа, і в суді Єгови вона є принесена як викуп за гріхи світу. Отже викладене тут судове правило буде застосоване після урочистого заключення нової угоди. Однак, що стосується тих, які добровільно хочуть навчатися і шукають справедливості вже перед початком дії нової угоди, то їх добрі вчинки і справедливі діяння будуть зараховані їм під час «великого лиха» і перед заключенням нової угоди. Ці правди будуть висвітлені з тою метою, щоб «Християнські народи» зрозуміли ту перевагу, яка виникає. Для людини, що буде смиренною і справедливою перед битвою Армагедон; це дає надію перейти через період горя, а також матиме користь для заключенням нової угоди. Це підтверджується також такими словами: «Багатство не принесе користі в день гніву, але справедливість врятує від смерті. Правдивого рятує з біди правда його, а беззаконників спіймає їх беззаконність». – Приповістки 11:4,6.

Коли беззаконник відвернеться від своєї беззаконності і служитиме Богу, він буде благословен, бо Бог не тішиться зі смерті беззаконника. «Хіба ж мені безбожникові смерть люба, говорить Єгова, але те, щоб він вернувся з дороги своєї та й жив? (18:23) Ім’я Єгови повинно бути оправдано, а щоб це сталося, беззаконник мусить вмерти. Отож, коли хтось знає наміри Господа і потім добровільно приєднується до Сатани, злого, і пускає на вітер застереження Бога, тоді він буде знищений. «Коли ж би праведник одступив од своєї праведності і жив неправедно, та коїв усі ті гидоти, що беззаконник вторить, то чи ж йому жити? Ні, не спогадаються йому всі його праведні вчинки, що він чинив, а за беззаконство своє, що його творить, і за гріхи свої, якими грішить мусить він умерти». – 18:24.

Обставина, що хтось був зроблений праведним через кров Ісуса Христа і через очищення Словом і мав Боже признання, не може оправдати наступну невірність по відношенню до Бога. Згаданий у цьому вірші «праведник» повинен стосуватися когось, хто був в угоді з Богом або був оправданий перед Ним, і відбувалося це на час приходу Господа у храм. Звідси таке пояснення: «Хто праведний, нехай ще оправдовується, і хто святий, нехай ще освячується». (Одкриття 22:11) «Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостається жертви за гріхи, а якесь страшне сподівання суду і огненний гнів, що має пожерти противників». (Жидів 10:26,27) Вічне життя буде забезпечено з умови, коли хтось виявить згоду чинити волю Божу, і з того часу завжди і всюди вірно цьому слідуватиме.

Шляхи «Християнських народів» не є праведні

Жиди виступали проти Бога, так само як зараз це роблять «Християнські народи». Вони скаржилися, що спосіб в який діяв Бог, не був послідовний, справедливий, безпристрасний. Самовпевнені Жиди, особливо фарисеї, скаржилися на Бога, виливали свої почуття щодо Нього і звинувачували Його в тому, що Його шляхи не були праведні. Вони мали претензії за Його милосердя і терпіння щодо тих, яких самовпевнені Жиди називали «митарями» і «грішниками». Вони вирішили, що їх справедливість не знаходить справжнього визнання і що Бог був ніби несправедливий до них. (Лука 18:11-14) Вони звинувачували Бога, що Він поступає нерозумно, грішили таким чином своїми устами і відмовилися від відданості Бога. Цим вони доказали, що їх власні шляхи були неправедні. «Коли ж скажете:

 Несправедлива путь Господня, - то послухай, ти доме Ізраїлів: Чи то ж моя путь несправедлива? Чи скорше не ваші дороги неправедні?» - 18:25.

«Організоване Християнство» поводиться сьогодні так само. Особливо духовенство жаліється на Бога за те, що Він допустив зло, і складає на Бога вину за все беззаконство і зло, які спали на «Християнські народи», однозначно вони стверджують, що їх шляхи і вчинки та діяння є праведні і справедливі. Однак самі «Християнські народи» є неправедними. Тому Бог говорить до них: «Повідкидайте від себе всі гріхи ваші, якими ви грішили, й сотворіте собі нове серце і дух новий; а тоді чого ж би вам умирати, доме Ізраїля?» (18:31) Це показує не злопам’ятність, терпеливість, милосердя і любов Господа, і це порада для всіх, хто хоче Його слухатися. «Християнським народам» було звернуто увагу на їх гріхи і їх було попереджено; але вони, як свого часу Жиди не хотіли цього слухати.

Так само як Єгова призначив Езекиїла вартовим у Єрусалимі, щоб він застерігав місто, так і останку Божому на землі, класу слуг, наказано передати осторогу Божу тим, хто крокує шляхом беззаконня. (3:17-21) Якщо застережені перестануть любити себе самих і зло, приймуть дух любові во славу і службу Богові і тоді Бог буде прихильний до них і вони житимуть. Слово Єгови до них звучить так: «Мені бо нелюба смерть того, хто мусить умерти, говорить Господь Єгова; обернітеся ж і жийте!» (18:32) Це Господнє післання буде вислано під час мирної паузи між кінцем світової війни і знищенням «Християнських народів» у битві Армагедон.

Якщо беззаконники не обернуться і не шукатимуть смирності і справедливості, завдяки чому вони могли б уникнути великого нещастя, яке тепер повинно впасти на «Християнські народи» і знищити їх і всю орду сатанської організації, то вони накличуть на себе смерть. Якщо клас слуг, вартові Господа, ухилятимуться від проголошення остороги, Бог вимагатиме крові тих, хто загине не будучи остереженим з рук недбалих. Так сталося в дні падіння Єрусалиму, і так справа стоїть сьогодні. «А до народу сього промов так: ось як говорить Єгова: се даю вам до вибору дорогу ведучу до життя, й дорогу до смерті; хто зостанеться в городі сьому, поляже од меча, й голоднечі, й морової зарази; хто ж вийде геть і віддасться Халдеям, що вас облягають, зостанеться живим і життя його буде замість добичі; Я бо обернув лице своє проти сього міста йому на лихо, а не на добро, говорить Єгова. На поталу цареві вавилонському подам його, а він попалить його вогнем». (Єремії 21:8-10) Це очевидно стосується проводарів «Християнських народів», які визнають ім’я Бога і Христа, але йдуть прямо протилежним шляхом.

Вирок Царя буде виконано безпристрасно і безповоротно. Високе становище і почесті серед людей нікому не дадуть допомоги чи захисту. Той, хто відповідає вказаним вимогам суду, уникне вироку і буде врятований; в іншому випадку: «Наступає день Господень, день гніву палкого, щоб обернути землю в пустиню й вигубити грішників на ній. Я скараю люд за зло, й безбожників за їх беззаконня; зроблю кінець гордині пишних і впокорю надутих гнобителів». (Ісаія 13:9,11) Справедливий суд Господа буде проголошено; і всі ті, хто любить справедливість, взнають, що Бог в минули дні не скривав зло, а чекав добрих часів, щоб оправдати своє ім’я. Він стримував свою руку, поки беззаконність не досягла повної міри; тепер Він знищить наклепників і кривдників Його імені і охоронить справедливих у великій битві Армагедон; і це буде оправданням Його Слова і Його великого імені.
Категорія: Оправдання. ТОМ-1 | Додав: ARAMIC (13.12.2011)
Переглядів: 728 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: