Переміщення в Царство - Оправдання. ТОМ-1 - Релігія - Публікації - Сайт Юрія Йосифовича - експерементальний
Вітаю Вас, Гость
Головна » Статті » Релігія » Оправдання. ТОМ-1

Переміщення в Царство

Переміщення в Царство

Сувора справедливість могла б знищити це місце, але сказана місту ласка і доброта Божа веліла йому уціліти. «Я проходив мимо тебе і побачив тебе, і видно було, що прийшов час любові; і Я накинув полу одежі моєї на тебе і прикрив твою наготу, і Я вступив в угоду з тобою, говорить Господь Єгова, і ти стала соєю». (16:8) Настав час, оказувати їй любов і ласку і це робив Господь і вона стала Його містом. Він прикрив її наготу, тим самим звільнив її з-під влади першого захищаючого херувима, який був Сатаною, і повів її під владу Давида, свого любого Царя, щоб там перебувало Його ім’я. «Я вибрав Єрусалим, щоб моє ім’я там же пробувало, Я вибрав Давида, щоб він був над моїм народом Ізраїлевим». (2 Паралип. 6:6) «Зробив Я завіт з вибранцем моїм: Я клявся перед Давидом, моїм слугою. Вічно хочу Я зберігати мою милість до нього, і моя угода з ним залишиться міцною. Не злукавлю перед Давидом». (Псальма 89:3,28,34,35) Так було віднято це місце в осквернених жителів землі Канаанської, звільнено з-під влади тьми і переміщено в Царство того, з ким був заключний вічний заповіт. «Він вибрав потомство Юди, гору Сион, яку Він полюбив». (Псальма 78:68) «Бо Господь вибрав собі Сион, бажав його собі за оселю». – Псальма 132:13.

Коли Єгова посадив свого царя Давида в Єрусалимі, тоді очистив місто від забруднення через миття водою свого слова і через служіння царю. «І викупав Я тебе в воді, обмив з тебе твою кров і намастив тебе олією». (16:9) Згадане тут помазання не є виразом, який означає назначення на посаду, а натирання очищеної, освіженої і гарної малої дівчини. Це помазання символізує факт, що Бог збудував місто і туди помістив своє ім’я і що воно стало царським домом Його помазаників. Воно було зроблене «містом великого царя». – Псальма 48:2; Маттея 5:35.

Єгова збудував Єрусалим, тому зветься воно від нього: «Стремить у повітря місто царя, радість всієї землі». (Псальма 48:2) Воно описане Езекиїлом символічно слідуючими словами: «І одягнув тебе… і обув тебе… і накрив тебе…, і надів тобі на руки запинки, на шию намисто почепив, кільце на ніс твій, сережки на твої вуха, надів пишний вінець на твою голову. І так ти прикрасилася золотом і сріблом, твій одяг був висон;… ти їла… ти була прегарною і досягла царської величності». (16:10-13) Псальміст пояснює про Єрусалим, що він був «звершеної краси». (Псальма 50:2) Бог Єгова поблагословив місто і зробив його багатим через своїх царів Давида і Соломона; Він велів йому розкішно розвиватися, поки він не став славним царством, яке світ до сьогодні не бачив. Що особливо сприяло його красі, це скриня завіту Божого поставлена на горі Сион і красивий храм, який збудовано пізніше Соломоном на горі Морія за наказом Єгови в середині міста.

Слава Єрусалиму поширювалась над землею. Цариця Савська, яка чула про славу Єрусалиму і свого царя, прийшла від краю землі, і коли вона побачила величність, скрикнула: «І половини мені не споруджено». У відповідності з цим Езекиїл предсказав: «І пройшла твоя слава між народами через вроду твою, була бо ти завершена в тих пишних прикрасах, що Я на тебе поклав, говорить Бог Єгова». (16:14) Бог прославив місто: «І вся земля шукала обличчя Соломона, щоб почути його мудрість, яку вклав Бог в його серце». (1 Царів 10:24) «І Єгова понад все звеличив Соломона перед очима всього Ізраїлю; і Він дав йому царську славу, якої не було перед ним у жодного царя Ізраїлю». (1 Паралип. 29:25) Місто прославило велике ім’я Єгови. Молитва Соломона під час посвячення храму була справжнім пророцтвом, коли він говорив: «Коли ж би чужениця, що не з твого народу Ізраїля, прийшов із далекого краю задля імення твого, - бо вони чутимуть про велике ім’я твоє, про твою руку потужну і простягнуту правицю, коли б він прийшов і молився перед сим храмом». (1 Царів 8:41,42). Єрусалим був Божим містом і символізував Його організацію на землі. Але з того пишного міста і від його жителів, Ізраїльтян, які були Богом чудово захищені, залишився малий останок, вірний і відданий Богові. – Ісаія 1:9.

Слід звернути увагу, як Бог це все повторив в духовний спосіб над справжнім «Християнським світом». Він послав свого Улюбленого Сина зображеного Давидом, і цей своєю кров’ю відкупив людині право на життя. Це був Ісус Христос, помазаний вірними апостолами Бог поклав основу для величної нової організації, і на П’ятидесятницю був для інших відкритий шлях, вступити в цю організацію, і вибір членів Царства почався.

Ці всі були початково в «проступках і гріхах», «діти гніву як також і інші», народ, який колись «не зустрічав милосердя», і це символізувалось жителями Канаана. Хто шукав дороги до життя, був оправданий перед Богом через клопотання і посередництво Ісуса Христа, прийнятий в угоду жертви, через свідчення і осиновлення зробився Його дитиною і очищений «купіллю води у слові. (Єфесян 5:26; Тита 3:5) Потім Господь покликав їх у своє Царство і дав їм знаки розрізнення служби у своїй організації. Він годував їх дарованим (або: доміреним, який служив меті) їм хлібом, прикрасив їх руки і ноги, назначив ї управителями Божих тайн і як «післанців Христа», помазав їх і прийняв в угоду Царства. Це зробив Єгова для тих, які Йому вірно віддані; і цим Він оповістив правило, якого всі мусять дотримуватися, які почнуть йти слідами Христа і опісля захочуть надійно бути визнаними Єговою.

Правдиве християнство є єдино чиста і правдива віра, яку вона коли-небудь дала. В ранні роки свого існування серед людей писав апостол віруючим:

«Від вас прозвучало Боже слово, не тільки Македонії і Ахаї, а й у всякому місці пройшла слава о вірі вашій в Бога, так що ми не маємо потреби щось сказати». (1 Солунян 1:8) Клич невеликої товпи вірних християн поширився над країною:

«Ваша віра проповідується по всьому світі». (Римлян 1:8) Це є Божа воля, що Його вибраний народ має бути свідком проти всього сотворіння:

«Благовістя, яке ви чули проповідуване усьому твориву піднебесному». (Колосян 1:23)

«Ми стали видовищем світові, як ангелам, так і людям». (1 Коринтян 4:9) Поганські релігії походять від Сатани і є гидотою в Божих очах; правдиві і вірні послідовники Ісуса Христа навпроти є Йому «любимими пахощами».

«Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасаються, і в тих, що гинуть; одним ми пахощі смерті на смерть, а другим пахощі життя на життя; та кого на це вистачить?» - Коринтян 2:15,16.

Ісус наказував своїм апостолам, щоб засяяло їх світло, і говорив своїм вірним послідовникам: «Будьте бездоганними, чистими і непорочними дітьми Божими серед лукавого і розворотного роду, серед яких ви сіяєте як світила (або: небесні світила; виноска) в світі, представляючи перед ними слово життя». (Филипян 2:15,16) «В той час, як ви ведете добре своє життя серед поганів, щоб у чому судять вас, як лиходіїв, наглядаючи ваші добрі діла ви славили Бога в день відвідання». (1 Петра 2:12) Це є вибраний народ (інший переклад: власна нація) в ім’я Бога. (1 Петра 2:9; Діяння апостолів 15:14) Земних членів Божої організації прикрашає і робить видовищем для людей і ангелів слово життя і правди, яке вони високо підносять. Коли закладено фундаменти для правдивого християнство, тоді це означало початок найбільшої милості, яка будь-коли оказувалась сотворінням.

Категорія: Оправдання. ТОМ-1 | Додав: ARAMIC (13.12.2011)
Переглядів: 361 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: