Скинення відбудеться - Оправдання. ТОМ-1 - Релігія - Публікації - Сайт Юрія Йосифовича - експерементальний
Вітаю Вас, Гость
Головна » Статті » Релігія » Оправдання. ТОМ-1

Скинення відбудеться

Скинення відбудеться

Після того, як Єгова вирішив, що Єрусалим повинен впасти, Він послуговувався царем Вавилону для виконання цього рішення. Тому Єгова говорить до Езекиїла: «Ти ж сину чоловічий, начеркни собі два шляхи, якими має іти меч царя Вавилонського. Із однієї землі мають оба вони виходити. І начеркни шляхову ручку при почині шляху що веде в міста». (21:24) Це чітко показує, що Бог спочатку знищить «Християнські народи», а потім всю організацію Сатани. Спочатку був зруйнований Єрусалим, а потім Вавилон.

Чи Навуходоносор, коли він зруйнував Єрусалим, був прообразом Ісуса Христа? Відповідь звучить: ні. Прообраз Христа повинен був бути цілковито посвяченим Богу, як Мойсей. Навуходоносор не був посвячений Богові, а був знаряддям Сатани і тому не міг бути прообразом Ісуса Христа.

Перед своїм бунтом Люцифер був слугою Єгови і був наділеним владою і авторитетом присуджувати до смертної кари за порушення закону Божого. (Езекиїла 28:14; Жидів 2:14) Коли Єгова забирав свою милість він народу Ізраїльського, і його занепад став вирішальною справою, тоді з дозволу Єгови він перейшов під владу Сатани, і Сатана став богом всього світу. Навуходоносор – видимий голова світової держави, зайняв подібну позицію, як Люцифер, перед його повстанням. Бог послуговувався Навуходоносором, царем Вавилону, щоб покарати Ізраїль; і в цьому плані Навуходоносор був слугою Єгови, і Єгова називає його своїм слугою. (Єремія 25:9; 27:6; Езекиїл 29:19, 20) Однак Навуходоносор не був прообразом Христа тому, що Бог лише послуговувався ним, щоб показати знищення «Християнських народів». Поки Ізраїль був народом Божим, Навуходоносор не міг бути загальним володарем світу; але коли Бог відкинув Ізраїля, Навуходоносор, як представник Сатани, став всемогутнім правителем світу, тому що Бог відступив від Ізраїля. Отже можна сказати, що Навуходоносор отримав царство від Єгови, оскільки Бог терпів те, що Навуходоносор взяв собі владу. Даниїл так звертався до Навуходоносора: «Ти, цар царів, якому Бог небес … дав царство». (Даниїл 2:37) Це означає, що Бог зробив Навуходоносора своїм представником на землі, а що Бог дозволив своїми діями відносно Ізраїля царю Навуходоносору стати володарем Ізраїльтян.

Немає причини припускати, що Навуходоносор знав, що він служить цілям Бога; але це не перешкоджало тому, що його використовували в такий спосіб. Будь-яке створіння, яке Бог вживає собі на службу, навіть якщо це осел, є Його слугою. (4 Мойсея 22:28, 30) Бог міг би зробити, щоб навіть каміння Йому служили і були Його слугами. (Луки 19:40) Навуходоносор, цар Вавилонський, певною мірою стояв на роздоріжжі і думав, чи спершу йому слід піти до Аммону, щоб розбити Аммоніїв, чи обрати інший шлях і спершу покарати Юду і Єрусалим. Тут втрутився Бог і покерував справами Навуходоносора таким чином, що цар вирішив піти на Єрусалим, і він це зробив і спочатку розбив його. Коли Бог таким чином скерував дії Навуходоносора, Він сказав Езекиїлу: «Начеркни собі два шляхи … і намалюй вказівку на початку шляху до міста (Єрусалим)». (21:24) Так само як на роздоріжжі споруджують вказівник і стрілкою змушують показувати певний напрямок, так і Єгова наказав Навуходоносору, йти до Єрусалиму. Єрусалим більше заслужив покарання від Бога ніж інші, і тому Він звелів мечу спершу прийти в це місто. Тоді пророцтво показує як Навуходоносор скликає невидиму силу, включаючи Сатану і його ангелів: «Цар Вавилонський стоїть на роздоріжжі при почині двох шляхів (на роздвоєнні вулиць), щоб угадати (звертається до божества Сатани), перемішує стріли, питає в серафима (зображення ідолів), зазирає в печінку. Навуходоносор стоїть тут, його лице повернуто на південь, по правій руці у його жереб, що ворожить – у Єрусалим». (21:27) В той час як він питав різні знаки, Єгова повернув ці знаки, щоб його рішення впало на Єрусалим. Єгова без сумніву мав на місці свого ангела, який мав потурбуватися, щоб Навуходоносор робив те, що Бог від нього хотів. Єгова пригадав несправедливість Єрусалиму і покерував справами Навуходоносора таким чином, що цар спершу напав на Єрусалим. – 21:28.

Так справи стоять і сьогодні: ті, хто належить до організації Сатани, викликають своє божество, «бога цього (злого) світу», й запитують у медіумів і ідолів, щоб дізнатися, що вони повинні робити; однак незважаючи на це, рішення Єгови про «Організований Християнський світ» буде виконано. Це Єгова покарав Єрусалим, і знову Єгова, а не хто інший буде тим, хто таку саму кару принесе «Християнським народам». В обидвох випадках використаний знаряд для цього є слуга Єгови; однак з цього ні в якому разі не слідує, що застосований в першому випадку слуга є прообразом наступного.

Міра беззаконності Єрусалиму переповнилася і Бог наказав Езекиїлу проголосити їм свій вирок. Так само і «Християнські народи» досягли повної міри своїх безчинств, і тому Бог наказує своєму помазаному народу, який відображає Езекиїл, проголосити Божий вирок щодо них: «Тим то ось як говорить Господь, Єгова: позаяк ви самі пригадуєте беззаконство ваші, чините явними проступки ваші, і всіма вчинками вашими гріхи свої на вид виставляєте – усе те самі пригадуєте, то й мусите попастись у ворожі руки». (21:29) Таким чином Єгова робить ясним, що за гріхи і беззаконність слід нести відповідальність в такій мірі в якій людина володіє світлом, і що гріх проти світла підіймають Його меч на беззаконника. У цьому вірші (29) Єгова висуває на початку часів поган звинувачення проти Жидів; і це звинувачення знаходить застосування і до «Християнських народів» через ще більш вагомі причини, а саме при кінці часу поган і перед падінням на них меча під час Армагедону.

Тоді Седекія був володарем в Єрусалимі, і він відображав високопоставлених управителів «Християнських народів». До нього говорить Єгова: «Ти ж, негідний безбожний князь Ізраїлів, що на тебе прийшов день твій, і твоїй безбожності настав кінець». (21:30) Це, звичайно, стосується Седекії, а також, враховуючи повне сповнення цього тексту, - і до знаті «Християнських народів», високопоставлених, високомірних, жорстоких, «нечестивих» («безбожних нахаб», мініатюрна Біблія; «проклятих і засуджених», переклад Лютера: «тих, хто заслуговує смерті», згідно англійського перекладу Лаєзера) безбожників, які уявили собі, начебто вони достойні управляти від імені Бога і які лицемірно видають себе за представників Бога на землі, чий «день прийшов на час кінця». Це означає, що настав час, коли Бог відплатить злу; цей час характеризується крайньою беззаконністю «Християнських народів», і йому слід покласти кінець.

Єгова звертається до свого головного Екзекутора і говорить Йому: «Так бо говорить Господь, Єгова: здійми з голови корону (інший переклад: діадему) скинь царський вінець! Се вже минулось: угору піде низьке, униз високе!» (21:31) Ісус Христос є тим, хто поскидає корони з голів володарів світу, хто невірним повідбирає привілеї царства і возвисить послушних і вірних угоді. Ця справа розпочалася з 1918 року із часу приходу Господа до храму на суд. Скинення Седекії означало кінець Жидівської нації, а скинення «Християнських народів» означатиме кінець лицемірної «Організованої релігії».

Отже Єгова рішуче проголошує: «Скину, скину, скину, й не буде їх, покіль прийде той, що має до його право і кому віддам його!» (21:32) Слово «їх» в цьому тексті вказує на корону і бажання володарювати. Володарі «Християнських народів» уявляють собі, начебто вони носять корону; але Бог відбере її у «Християнських народів» та всіх інших земних володарів назавжди. Христос є правомірним Царем землі, і Бог посадив Його на святій горі в Сионі. (Псальма 2:6) Царство Боже було забрано у «Християнських народів» і передано народові, який приносить його плоди, а саме вірному слузі Єгови, Ісусу Христу і Його вірним членам. (Маттея 21:43) «Єгова поважає страждаючих; Він принижує до землі безбожних». – Псальма 147:6.

Інші переклади тридцять другого (в інших перекладах двадцять сьомого) вірша показують гнучкість змісту цього тексту, яка дає змогу застосувати його як до 1914 року, так і до Армагедону. «Це (нікому) не належатиме, поки не прийде той, хто має на це право, і йому Я це віддам». (згідно англійського перекладу Лаєзера) «Це не станеться, поки не прийде той, кому належить право, тоді Я йому це віддам». (згідно англійського перекладу Ротергама) Це показує, що пророцтво стосується 1914 року, коли Господа Ісуса було посаджено на престолі, але особливим чином воно стосується приходу Ісуса до битви Армагедону. Потім буде скинуто царські вінці організації Сатани, а голови пошматовані. (Псальма 110:6) Тоді більше не буде суперників, що б’ються за царський вінець, бо він буде виключно у володінні Христа, якому він належить.

Отож, прийшов правомочний цар землі і через три з половиною роки після Його приходу, а сема 1918 року Його було представлено «Християнським народам» як царя, які Його відкинули; наступний великий акт – це буде остаточне скинення і занепад «Християнських народів». Слово «скинуто» повторюється три рази очевидно, щоб наголосити на цьому подібно до того, як це є у словах «меч потроїться». Це вказує на певне дощенту знищення «Християнських народів», щоб вони вже більше ніколи не піднялися.

Категорія: Оправдання. ТОМ-1 | Додав: ARAMIC (13.12.2011)
Переглядів: 375 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: