ЄДНІСТЬ - Оправдання. ТОМ-2 - Релігія - Публікації - Сайт Юрія Йосифовича - експерементальний
Вітаю Вас, Гость
Головна » Статті » Релігія » Оправдання. ТОМ-2

ЄДНІСТЬ

Організацію Єгови може ясно сприймати лише останок Божий. Вони бучать, що Ісус Христос, Голова Божої організації, є в храмі, що воскресли вірні і вірний останок становить частину цієї організації на землі, що Єгова Бог є над усім, і що ця організація подібно до могутньої колісниці прямує до оправдання Його святого імені. В організації Єгови повинна панувати звершена єдність. Апостолу було сказано написати про теперішні часи, що Бог вкладе члени у тіло так, як Йому сподобається, що організація має бути завершеною, і що всі її члени на землі мають бути приведені до єдності у пізнанні і вірі у «чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового». (Єфесян 4:3, 13) Метою цієї єдності є, щоб усі разом могли проголошувати правду для оправдання імені Єгови. Дякувати Богу що Його зібрання зайшло так далеко, і це Господь Бог представив у пророцтві Езекиїла у п’ятнадцятому вірші тридцять сьомої голови: «Слова Єгови прийшло до мене».  — 37:15.

Дальше пророцтво Езекиїла, яке представляє дванадцять родів у полоні, слідує за видінням з долини з висохшими кістяками і це видіння стосується, як ми вже бачили, в першу чергу духовного Ізраїля. Пророцтво починаючи з шістнадцятого вірша, відображає єдність, гармонію і співпрацю останків Божих, гідної досвіду, представленої висохшими кістяками: «Сину чоловічий! Візьми одне поліно (інший переклад: дерев’яну палицю) та й напиши на їй: Юді й з’єднаним із ним синам Ізраїлевим; та й візьми ще другу палицю, та й напиши на їй: Йосифові  — а се палиця Єфраїмова й всього з’єднаного з ним дому Ізраїлевого. І склади їх одну в одну палицю, щоб вони в руці твоїй були одно».  — Езекиїла 37:16, 17.

Це пророцтво в дечому сповнилося над буквальним Ізраїлем в році 536 до Христа. Тільки дев’яносто тисяч Жидів, останок народу, залишили Вавилон під предводительством Зоробабеля і Ісуса Навина, верховного пастиря. Ці представники всіх дванадцяти родів знову оселилися як один народ в землі Палестина. Згідно з цим, Петро на П’ятидесятницю так промовляв до Жидів: «Увесь дім Ізраїля повинен знати». (Діяння Апостолів 2:36) Так само каже Павло: «Дванадцять родів наших без перестану день і ніч служили Богу». (Діяння Апостолів 26:7) Здається, що немає жодної розумної причини, щоб застосовувати пророцтво Езекиїла 37:15-28 до Жидів, що тепер живуть в Палестині. Чи це пророцтво можна буде застосувати до Жидів і інших під час відродження людства, поки що ми не знаємо. Однак, здається певним, що пророцтво стосується саме духовного народу Божого, що тепер живе на землі і складається з представників згаданих у Одкритті 7:4-8, дванадцяти родів. Розуміння того, що пророцтво тепер таким чином знаходить застосування, означає велику втіху і підкріплення для останку Божого, що живе ще на землі. Пророцтво в першу чергу має на меті зробити відомим ім’я Єгови, і останок є тим, хто тепер повинен проголошувати Його ім’я і Його Царство.

Обидві дерев’яні палиці, на яких було сказано писати Езекиїлу, були відображенням праці, про яку йдеться мова у вісімнадцятому вірші: «І як питатимуть тебе земляки твої: чи не з’ясуєш нам, що се має значити?» Правительство Йосифового сина Ефраїма в Ізраїлі перейшло до Юди, але Жиди не зрозуміли значення цієї зміни. Бог використав двох пророків, а саме Ілію та Єлисея, щоб виконати дві частини однієї праці, і серед посвячених виникло питання: «Що це значить?» Вперше Єгова дав своєму народові розуміння цього пророцтва в 1919 році. (Дивись «Вартова Башта» 1919 рік, стор. 157, 158) Тоді можна було побачити, що Ілія зображав певну працю зібрання Божого, а Єлисей відображав завершення розпочатої Ілією праці; а також, що між обома ними не було протиріччя, а навпаки, один слідує за другим, коли Єлисей став помазаником на місце Ілії, щоб завершити розпочату Ілією працю. Праця Єлисея зібрання Божого була виконана об’єднаним організованим і єдиним в дусі Христа народом; і це було виконано тими, які мали властиву дому Єгови старанність. Ті через посвячених, хто не оцінив кінця праці Ілії, ніколи не могли належно оцінити працю Єлисея, і ніколи не мали духа і старанності Єлисея. однак ті, хто властиво сприйняли закінчення праці Ілії та початок праці Єлисея, належно оцінили сповнення пророцтв і з радістю взяли участь у справі проголошення імені Єгови та Його Царства.

Жезл володаря представляє керівництво. «То скажи їм: так говорить Господь, Єгова: Ось, Я візьму жезло Йосифа, що в руці Ефраїмовій і з’єднаних із ним поколінь Ізраїльських, тай притулю його до жезла Юдиного і зроблю їх одним жезлом в руці в Юди. Коли ж обидві палиці, що на них понаписуєш, будуть у твоїй руці перед очима в них». (37:19, 20) «Йосиф» означає «той, що намножує» або «він ще додасть». «Ефраїм» означає «подвійно родючий» або «подвійний плід». Хоч Ефраїм був другим сином Йосифа, але він одержав від свого діда право первенця. (1 Мойсея 48:14, 18-20) Але рід Ефраїма не проявляв справжньої вірності; тому його керівництво дванадцятьма родами перейшло до Юди. (Псальма 78:9, 10; Суддів 1:1, 2:1 Паралипоменон 5:1, 2) однак коли між дванадцятьма родами з’явився розкол, Ефраїм одержав під своє керівництво відокремлені роди, і з того часу його ім’я стало часто вживатися як збірне ім’я для тих десяти родів Ізраїля. Ефраїм тримав жезл за Йосифа, бо не було роду Йосифа, а лише напівряди Манасії і Ефраїма. Ці десять родів першими пішли в неволю. (2 Царів 17:4-7) Тому вони очевидно представляють тих посвячених духом Божим, які звільнилися від впливу релігійних систем підчас праці Ілії, зібрання Господнього, отже під час періоду, коли Господь Ісус готував шлях для Єгови (Малахія 3:1) Коли вибухнула світова війна, їх забрали в полон, щоб прислужили цілям тих, хто вів війну. З того часу Господь ввів деяких з цих посвячених до своєї організації. Наприклад, дехто з тих, хто певною мірою любив Господа і був Йому посвячений, вступив у війну, однак потім вони зрозуміли Божу волю і повністю приєдналися до Його організації.

У 16 вірші є такий вислів: «Візьми палицю і напиши на ній: Для Юди і дітей Ізраїля, його товаришів», це є роди Беніаміна і Левія. Роди Юди, Беніаміна та Левія, здається, тут представляють тих, які останніми пішли в неволю. Вони вийшли із церковних систем і виконали працю Ілії, але потім проти їх волі власті Вавилону затягли їх до в’язниці, коли під час світової війни вони були переможені ворожою організацією. Пророча картина показує, що організація повинна бути єдиною, це має бути організований народ, «так, щоб вони в єдності були в моїй руці». Коли у 1919 році скінчилося ув’язнення народу Господнього, незабаром після цього розпочалася праця Єлисея. та праця не була обмежена виключно тими, хто виконував працю Ілії і хто є представлений Юдою і його товаришами. Багато людей, які раніше нічого не знали про працю Господню, і не були з нею пов’язані, після закінчення світової війни прийшли до пізнання правди, покинули вавилонські системи і взяли участь у служінні Господу. Дехто з них насправді брали участь у справжніх битвах під час світової війни. Вони представлені Ефраїмом та його дев’ятьма братами. Після цього всі вірні об’єдналися в організації і прилучилися до розпочатої Єлисеєм праці. Це дуже співзвучно із молитвою Господа Ісуса: «Не про сих же тільки молю, а також про тих, що задля слова їх увірують у мене, щоб усі одно були: яко ж Ти, Отче, в мені, і Я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб світ увірував, що Ти мене післав єси». (Йоана 17:20, 21) Серед тих, які насправді виконують працю Господню, немає розколу, а існує нероздільна гармонійна організація і вона працює під єдиним керівництвом, а саме Ісуса Христа: «Єрусалиме! Збудований, як город, кріпко замкнутий, куди покоління приходять, покоління Господні, на свідчення Ізраїля, ім’я Єгови, прославляти! Задля братів своїх і другів своїх скажу: мир з тобою». (Псальма 122:3, 4, 8) Крім того, існує ще опозиційний клас, який колись брав участь у праці Ілії; але члени цього класу не хочуть бути «єдиними (з помазаниками) в моїй руці», як це сказано в 19 вірші пророцтва. Таких Господь виключив із класу свого Царства і їх не показано в пророчій картині. Навпаки вірні є «жезлом у руці Господа», для того, щоб використовувати їх на службі Господній. Таким чином народу Божому на землі у цих пророчих словах дано знак, а також факт доказу їх теперішньої єдності. Цей жезл вони тримають у своїй руці, і милістю Господньою він буде доказом перед очима в тих, хто прагне взнати і виконати волю Божу.

Сатанська організація під час світової війни запроторила весь народ Божий до в’язниці; але після війни Бог мав дещо зробити для них. «Тоді промовив до них: так говорить Господь, Єгова: Ось, Я заберу синів Ізраїлевих з поміж народів, де вони находяться, і позбираю їх звідусіль та й приведу їх у їх землю. А в тій землі, на горах Ізраїля, з’єднаю їх в один народ, та й один цар буде над ними всіма, й не будуть вони вже двома народами та й не будуть ділитись на два царства».  — 37:21, 22.

Видимі факти без жодного сумніву доказують, що це пророцтво сповнилося. На багатьох великих зібраннях було проведено підрахунок голосів, під час якого виявилося, що більшість тих які тепер беруть участь у праці Єлисея зібрання Божого, після 1919 року вийшли з Вавилону і вступили до організації Господньої, але багато  — лише після 1922 року. Сьогодні вже немає веселеянців, лютеран, кармелитів або русселістів, або яких-небудь послідовників іншої людини; і вони не вважали потрібним, приймати ім’я якого-небудь чоловіка. Це було підтверджено резолюцією, яку остаточно було прийнято всіма вірними групами у 1931 році на головному зібранні в Колумбусі, штат Огайо. Причиною для цього є те, що Господь одкрив правду тим, які віддають честь і хвалу великому Творцю, а не творінням.  — Див. «Вартову Башту» 1930р. стор 149.

Вірних було зроблено «єдиним народом на землі, на горах», тобто царським родом Божим, який тепер знаходиться на гірських вершинах Його організації на землі живих, у храмі, а саме для того, щоб публічно проголосити радісне післання Єгови та Його Царства. (Ісаія 52:7) Вони визнають той факт, що Бог зробив свого Олюбленого Сина «Головою» і возвисив Його на престолі, на своєму священному пагорбі, і Він став його «святістю». (Ісаія 8:14) «Від тепер вони більше не повинні … бути розділеними». (Мініатюрна Біблія); це показує єдність їх віри. Вони дотримуються своєї відданості Царю, Ісусу Христу, і як свідки Єгови під керівництвом Ісуса Христа вони разом з ним проголошують Царя і Його Царство. Тож, які і далі намагатимуться підтримувати розкол «на два народи», спіткнуться об камінь, Олюбленого Царя Божого. (Ісаія 8:15) Возвеличення людини є нечестивість і мерзістю в очах Єгови. (Луки 16:15) «І не будуть уже поганити себе ідолами своїми і гидотами своїми й усякими неправедностями своїми; й відверну їх від усіх місць у їх пробутках, де вони грішили, й очищу їх, і будуть вони моїм людом, а Я - їх Богом».  — 37:23.

Господні вірні слуги перестали чинити гріх Самарії, тобто почитання героїв, поклоніння людям та всі інші подібні їм нечестиві справи. Вони поклоняються Богу і віддані Йому і Його Царству. В минулому вони робили велику помилку і  — як вказано вище  — грішили; але Єгова своєю милістю простив їх попередні провини і залучив до виконання праці Єлисея, після чого Він очистив їх і зодяг в плащ справедливості та в одежу святості; і завдяки милості Господній вони приносять Йому жертву справедливості. (Малахія 3:2, 3) Останок не соромиться відкрито визнати ці речі, і визнає публічно, що вони добровільно є слугами Божими і Його Царя Христа.  — Одкриття 3:5, 12.

Категорія: Оправдання. ТОМ-2 | Додав: ARAMIC (13.12.2011) E
Переглядів: 467 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: