ТОЙ, ЩО ПАСЕ (ЕЗЕКИЇЛА, ГОЛОВА 34) - Оправдання. ТОМ-2 - Релігія - Публікації - Сайт Юрія Йосифовича - експерементальний
Вітаю Вас, Гость
Головна » Статті » Релігія » Оправдання. ТОМ-2

ТОЙ, ЩО ПАСЕ (ЕЗЕКИЇЛА, ГОЛОВА 34)

Через свою організацію Єгова визначив певних її членів, щоб вони були пастирями Його стада. Серед них, однак є і такі, які самі пасуться, і Господь наказав пророкові Езекиїлу пророкувати пр. них. Це пророцтво викладено у 34 голові. Воно не дотоване; тому здається, що його можна застосувати до всіх часів мовчання народу Божого і проголошення свідчення Ісуса Христа: "І надійшло до мене слово Господнє. Сину чоловічий! пророкуй про пастирів Ізраїлевих, віщуй і промов до них: Так говорить Єгова Бог: Горе пастирям Ізраїлевих, що пасуть самих себе! Чи не вівці ж бо пастирям пасти?" (Езекиїл 3:1, 2) "Пастир" по-європейськи означає "вартовий", "той, що дбає", "той, що пасе" або "той, що годує". Пастир, отже, є проводарем серед народу Божого. Його обов’язок полягає в піклуванні про те, щоб донести Слово Боже, пасти стада Божі; але не за особливу плату, а добровільно і з готовністю духа. (І Петра 5:2) "Пасти їх" усвідомленно, з готовністю. (Єремія 3:15) Мойсей, Давид і Ісус були пастирями народу Божого. (Псальма 77:20; Ісаія 63:11; 4 Мойсея 27:17, 18) "Пастирі", проти який спрямовано це пророцтво, складаються з духовників "організованого Християнства", які тримають в полоні велику масу дітей Божих, також вибрані старші народу Божого, які вважають себе за важливих і намагаються повести за собою інших, як своїх послідовників, замість того, щоб слідувати заповідям Господнім. Апостол писав про цей клас: "Із вас самих устануть люди, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою". (Діяння св. Апостолів 20:30) Господь є проти цього високомірного класу, як говорить пророк: "Горе пастирям, що занапащають і розганяють вівці отари моєї, говорить Єгова. Тим же то так говорить Єгова, Бог Ізраїлів, до пастирів, що пасуть нарід мій: порозганяли ви й порозбуджували вівці мої й не наглядали за ними. Оце ж Я скараю вас за ледачі ваші вчинки, говорить Єгова". (Єремія 23:1, 2) Ці високомірні є Жадібними і пасуться самі: "Многі бо ходять, про котрих не раз говорив Я вам, тепер же й плачучи говорю, про ворогів христа Христового, котрим кінець  — погибель, котрим Бог черево, а слова в соромі їх, котрі про земне думають". (Филипян 3:18, 19) Вони не слухали закликів слова Божого "пасти стадо Боже" (І Петра 5:2  — 4) Вони начебто знають слова Божі, але не вміють шанувати Єгову і Його Царство. Для задоволення свого честолюбства вони займають посаду старійшини або вчителя, шукають своєї вигоди і забувають годувати стада Божу їжею, які Господь для них приготував. Вони надають перевагу годувати для народу їжу,приготовлену за власним рецептом, щоб возвиситися самим. Вони не зважають на вказівки організації і вважають їх менш важливими, ніж самих себе. Вони відмовляються бачити, що Господь стоїть на чолі своєї організації і що Він дає вказівки. До таких Господь каже: "Ось  — піст, який Я люблю; зніми кайдани несправедливості; розв’яжи пов'язі ярма, одпусти придавлених на волю, і розірви всяку кормигу; поділись із голодними хлібом і введи в хату бурлаків бездомних; як побачиш обідранця, прикрий наготу його, і від однокровного твого не ховайся".  — Ісаія 58:6, 7; Див. "Вартова Башта" 1929 рік, стор. 165.

Ці самолюбні пастирі або годівники використовують стада Божі для власних прибутків, тому Господь говорить : "Ви їли сало і зодягалися у вовну та заколювали худобу вгодовану, стада ви ж не пасли". (34:3_ У своєму самолюбстві вони ненавиділи тих, які годували стала Божі та доглядали їх, проявляли бажання вбити їх і брутально проводились із тими, що їли за столом Господнім. ( І Йоана 3:15} групи посвячених Богу, які скликали зібрання, але відмовлялися іти до інших з післанням Господа і проголошували його хворим, страждаючим і нужденним, пасуться самі, а не пасіть нарід Божий. Є багато "полонених", яких необхідно нагодувати. Їх можна розбудити за допомогою радіо, і тоді привілеєм тих, які люблять Господа, буде принести більше їжі таким голодним і нужденним. Вибраний старший, який собі уявляє, що він є надто великою персоною,щоб рати участь у такій звичайній роботі по нагадуванню голодних, не цінить Царство Боже і виявляє себе як невірного Слову Божому і представленим Богом привілеєм.

 Єгова поклав на своїх помазаників обов’язок, проповідувати Євангелію народу, лікувати тих, у кого розбите серце, давати свободу полоненим, відкривати очі сліпим, і проголосити день пімсти нашого Бога. (Ісаія 61:1  — 3) Є багато тим, хто потребує допомоги, і Господи через свого пророка говорить про них таких незрівняних годинників: "Слабких у стаді ви не покріплювали, й не дужих не вигоювали; поранених не перв'язували й розпуджених не привертали та й загублених не шукали, а правили ними жорстоко і насильно". (34:4) Це пророцтво не стосується вірних, яких Господь забирає через своїх ангелів зі свого Царства. (Маттея 13:41) Воно стосується тих, які через перекручені людські вчення були віддалені від Бога і Його Слова і які залишили систему "організованого Християнства", тому що там вони не змогли знайти правди. Це пророцтво включає також тих, яких духовники тримали на відстані від правди за допомогою їх брехливих представлень. Господь в цьому пророцтві виступає проти таких вибраних старших в групах народу Божого, які противляться проголошенню від дому до дому і відмовляються приносити втіху нужденного "А правили ними жорстоко і насильно". Без сумніву ці слова пророка стосуються духовенства "Християнського світу" і класу "лукавого слуги". (Маттея 24:48, 49) Коли вибраний старший в групі народу Божого противиться старанням показників проповідувати Євангелію через участь у службі від дому до дому, то він винен в таких нечистих вчинках, як і духовенство. Під час світової війни жоден духовник так званого "Християнського світу" не намагався приєднатися до послідовникі Ісуса Христа: "І розсипались мої вівці без пастиря і ставались жиром усього польового звіррю тай розбігались". (34:5) Оскільки духовники не були праведними пастирями стад Божих, а лише найманцями звірячих і войовничих урядів, то вони під час світової війни жорстоко переслідували вірних послідовників Ісуса Христа. Коли їх було гноблено, велике підприємництво і його посібники раділи з принижень і страждань цих вірних. Також і тепер, оскільки духовенство не робить різниці між організацією Єгови і звірячими політичними урядами цього світу, клас "полонених" все ще дозволяє визискувати себе безсовісними правителями. Ці полонення все ще вірять, що "вищою владою" є звірячі уряди світу, і тому вони повинні бути патріотами і підкорятися цим "вищим властям". Також серед громади Божого народу є деякі вибрані старші, які все ще думають і вчать, що згаданими апостолом (Римлян 13:1  — 4) вищими властями були уряди або пануюча влада цього світу. Таким поглядом і вченням вони чинять насильство над Словом Божим і над народом Бога, гноблять його і віддають його на пожир звірячим урядам організації Сатани. Велика відповідальність лежить сьогодні на плечах духовенства "організованого Християнського світу" і саме через посаду, яка їх до цього зобов’язує; але ще більша відповідальність лежить на тих, хто є старійшинами і вчителями серед груп народу Божого і яким доручено свідчення Ісуса Христа: "По всіх горах по всіх високих узгір’ях блукають мої вівці; розсипалась отара моя по всіх країнах, і ніхто не допитується про них, ніхто не шукає їх". (34:6) Кожний слуга Божий повинен серйозно задуматися над своєю відповідальністю, які на нього покладено через його становище. У всіх народах і царствах ("горах" або "високих пагорбах") "Християнського світу" ті посвячені Богу, хто не належить до останку, поділені між собою в тому, що стосується їх мислення і дій. Духовенство "Християнського світу" не шукає правди і не помічає її, хоча вона вільно і відкрито лежить перед їх очима; так само мало духовенство бажає дати правди посвяченим в їх общинах. Навпаки, вони перешкоджають общинам в тому, щоб вони почули правду, і тримають їх на віддалі від неї. У багатьох місцях духовники йдуть поміж членів церковних общин, щоб продумати і безбожним чином змушувати їх спалювати книжки, які містять післання про Царство Боже і які бідні люди собі купили. Ці духовники не намагаються розшукати людей з народу Божого і об'єднати їх, а їх наміри спрямовані на то, щоб збільшувати свої общини з користю для себе. Коли вони запрошують їх у свої церковні будівлі, то роблять це не для того, щоб говорити з ним про Святе Письмо, а щоб балакати про будь-що інакше, тільки не про Слово Боже. Тому ці духовники є відповідальні перед Богом і мусять нести цю відповідальність. Ті старійшини серед груп народу Божого, які тримаються відособлено від "організованого Християнства", але борються проти служби по проголошені Євангелії Царства Божого від дому до дому або відхиляють підтримку цієї справи, є винними у цьому злочині, бо не шукають розпорошених громад Господа, і через таке своє становище вони ще більше відповідальні перед Богом і варті ще більшої кари, ніж духовенство.

Цим невірним пастирям Господь виголошує такий вирок: "Тим же то вислухайте, ви пастирі, слово Господнє: так певно Я живу говорить Єгова Бог, за те, що вівці мої полишені були на здобичу, а отара моя допалась без пастирів на пожир усякому дикому звіррю, а мої пастирі не відшукували овець моїх  — пастирі бо пасли самих себе, а овець моїх не пасли, - за те ви, пастирі слухайте слово Господнє! Так говорить Єгова Бог. Ось Я встану на пастирів, і вимагатиму вівці мої з їх рук, і не дам їм уже пасти овець, та й не буду уже більше пастирі самих себе пасти; Я повириваю в них із рота вівці мої, щоб не були вже їм їдою". (34:7  — 10) Бог уже звільнив свої останки від впливу цих безбожників, і відтепер різка цих безбожників не повинна впливати на їх долю. Він зробив це, щоб вони були цілком вільними, щоб цього дня мужнього проголошувати свідчення Єгови. Скоро клас "полонених" буде звільнений рукою Господньою. (Псальма 146:7) Духовники і невірні вибрані старші через своє неправедне поводження з посвяченими Богу будуть змушені оплатити за свою вину перед Господом. Якби вони любили Бога, то дотримувалися б Його заповідей; але вони Його не люблять, і тому будуть осуджені Ним.  — Псальма 145:20.

Категорія: Оправдання. ТОМ-2 | Додав: ARAMIC (13.12.2011) E
Переглядів: 431 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: