ВАРТОВІ - Оправдання. ТОМ-2 - Релігія - Публікації - Сайт Юрія Йосифовича - експерементальний
Вітаю Вас, Гость
Головна » Статті » Релігія » Оправдання. ТОМ-2

ВАРТОВІ

Після того як Єгова дав пророку Езекиїлу це видиво, Він вказав йому на відповідальність, яка покладена на вартового, якого обрав Господь. "І тебе, сину чоловічий, приставив Я вартовиком до Ізраїлевого дому, щоб ти, як почуєш з уст моїх слово, від мене остеріг, врозумив їх". (33:7) Хоч Езекиїла було поставлено вартовим лише дому Ізраїлевого, однаково використовував його Господь, щоб проголошувати про навислу над іншими приведеними в попередніх головах сімома націями погибелі. Це показує, що вартовий, якого Господь призначив для свого народу, повинен бачити і розпізнавати сатанську організацію і ясно показувати її народові. І це він також робитиме. Слід звернути увагу, що наведений у сьомому вірші вартовий є вартовим Єгови, якого  — на противагу на духовників  — обрав Він сам, а не народ. Люди не можуть мати нічого спільного з обранням Божого вартового, хоча вони можуть про це думати. Клас останків, як члени Христа на землі, є вартовими їх братів, це значить один за іншого і також для інших, які хочуть чути. (Римлян 12:1} Вжите тут слово "вартовий" означає когось, хто крокує вперед, дивиться в далину, спостерігає за розвитком подій і повідомляє все, що бачить. Вартовий визнає, що він повинен виконувати обов’язок і він виконує його, як наказав Господь.

Увесь останок, як цілість, названо "вартовим". Єгова дає своїм слугам знати. Що цього вартового визначив Бог; і цей "слуга" або цей клас останків несе значно більшу відповідальність, ніж будь-який вибраний народ вартовий. Від "вартового" очікують, що він чітко бачитиме і отже слід чикати, що Господь розкриє йому значення своїх пророцтв, щоб вартовий мав чітке уявлення про речі і міг зробити з цього ужиток для прославлення Господа. Далі слід сподіватися, що Бог покаже "вартовому" свою організації і свої наміри, пов’язані з цієї організацією; далі, що Бог відкриє "вартовому" велике спірне питання, яке тепер слід розв’язати, і покаже, чому має відбутися Битва Армагедон. Це є саме те, що Господь Бог дав зрозуміти класу храму під час минулих років. Тоді класові слуг сказано було Господом: "Ти повинен слухати слово з моїх уст і їх від мене застерігати". Це не є застереження "слуги", а післання застереження Господнього, яке має бути виголошене. "Слуга" або "вартовий" чує його і повторює іншим так, як йому було наказано. Не буде для нього вибачення, якщо він цього не зробить.

Дальший натиск Єгова кладе на той факт, що мова йде про Його застереження, а не якогось іншого створіння, коли Він каже Езекиїлу заявляти: "Коли Я до беззаконника скажу: беззаконнику, ти вмреш! А ти не скажеш нічого, щоб остерегти беззаконного перед його дорогою, то він умре через його причину; та кров його Я вимагатиму від тебе". (33:8) Тому, коли свідки Єгови виходять з післання, вони постійно повинні пам’ятати,що вони є носіями післання Єгови Бога, а не людини, і що це є привілеєм і обов’язком цих свідків говорити лише так, як наказує їм Господь. При цьому треба слідувати старанно вказівкам Божої організації маючи на увазі, що Єгова є Головою Його великої організації, і що Ісус Христос, виконавець рішень Єгови, керує діяльністю цієї організації. "Беззоконник"  — це той, хто отримає пізнання правди і світло, і навмисно пішов після цього протилежним шляхом; такий буде знищений другою смертю, з якої немає воскресіння.

Вибрані Богом "вартові" повинні використовувати засоби, які Бог дав їм для проголошення остороги, очевидно, таких, які йдуть беззаконним шляхом, який в кінці кінців приведе їх в клас "лукавого слуги" або "чоловіка гріха", "сина погибелі", але які ще не дійшли до того ступеня виродження, коли вже є неможливим знов обновити їх для покаяння (Жидів 6:6), але як тільки хтось досяг того ступеня падіння, подальші застереження не мають сенсу, і тому вартовий в такому випадку сказав б: "Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм; забезпечу уста мої, як довго беззаконник переді мною" (Псальма 39:1) Вартові Єгови повинні застерігати; але це було б безглуздо, якби свідки Єгови хотіли вдатися в словесну суперечку з такими, яких одного разу було осяяно правдою, але які тепер борються відкрито проти проголошення післання про Царство і післання проти сатанської організації. Для тих противників звучить слово Єгови: "Хто є нечистий, той ще більш забрудниться". Коли одного разу досягнуто цього ступеня падіння, тоді вже непотрібно ніякі подальші застереження, і вартовий звільниться від своєї відповідальності щодо таких людей: "Коли ж би ти остерігав беззаконника перед його дорогою, щоб він звернув із неї, і він не навернувся з своєї дороги, то він за свій гріх погибне, а ти врятував душу свою. І скажи, сину чоловічий, до Ізраїльського дому: Ви говорите: проступки ваші й гріхи наші лежать на нас, і ми танемо від них, - як же нам жити?" (33:9, 10) це місце у Святому Письмі показує, що беззаконники вже відійшли від того стану, коли вони щоб могли відродитися. Однак, коли ж їх застерігати, тоді "вартовий" доказав свою вірність і звільняється від подальшої відповідальності.

Ті, хто одного разу ввійшли в угоду, щоб чинити волю Божу, але після цього пішли беззаконним шляхом, інколи ображалися на застереження і відповідали такими словами : За твоїм переконанням, вартовий, ми оберечені на смерть, би ми, як ти думаєш ідемо беззаконним шляхом. Чому ж ти тоді набридаєш нам своїм застереженням? Залиши свої поради для себе. Однак, якщо залишається ще хоч якась надія на відродження застереженого, тоді класу слуг було вказано говорити так: "То ж скажи їм:

Так певно, як Я живу, говорить Єгова Бог, не бажаю Я смерті грішникові, а того. Щоб він звернув зі свого шляху та й застався живим. Зверніте, зверніте з вашого ледачого шляху, про що вам умирати, доме Ізраїлів?" (33:11) Іншими словами, Бог говорить до тих, хто впустив на беззаконний шлях: "Тут не йдеться про дрібницю, сприйми слова мої серйозно, що сказав мій вартовий. Ти на шляху смерті, і твій кінець не принесе мені жодної радості. Тому я наказав своєму вартовому застерегти тебе для твого добра. Не тримай зла на мого вартового, бо він слухається моїх вказівок". Висновок, що Єгова говорить саме таким чином, звичайно ж спирається на такі слова: "Хто має вухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам".  — Одкриття 3:22.

Обставина, що когось зроблено членом храмового класу і таким чином взято під плащ справедливості, ще не є абсолютною гарантією постійної безпеки. Він повинен продовжувати слідувати завітами Божими вірно аж до самої смерті. Байдужності і нерадивості Господь не терпітиме. Тому сказав Господь своєму пророку передати післання членами Його організації: "Ти ж, сину чоловічий, промов до земляків твоїх:

праведного праведність не врятує тоді, як провинить, і беззаконник не згие за беззаконьство своє, як він од свого беззаконьства навернеться, так само як праведник, коли согрішить, не сможе вдержатися живим за свою праведність". (32:12} Які б праведні діла не робив хтось, або яку справедливу позицію не займив би, це не врятує його в той день, коли він согрішить. "Коли Я скажу праведнику, що він зостанеться живим, а він понадіється на свою праведність та й допуститься несправедливості, то йому не згадається всі праведні вчинки його, й мусить він умерти за буззаконність, що її вчинив". (33:13) Господи нікому не говорить. Що Він буде переможцем, незважаючи на те, що він міг би вчинити, а навпаки, Господь вказує на умови справедливості, яким він не має відповідати, коли хоче отримати обіцяне життя. Коли хтось міряє себе міркою Божої справедливості і вирішує, чи він є одним з тих праведників, яким Бог обіцяв життя, і коли він так ступає праведним шляхом, то він одержить життя. Однак, якщо він собі уявив, що розвинув у себе звершений характер і тому не може вчинити нічого неправедного, тоді він сам себе обманює і перебуває у великій небезпеці. Коли він надіється н свою праведність і діє неправильно, тоді його праведність, якою він до цього володів, не допоможе йому. це звучить співзвучно із застереженням: "Тим же, хто думає стояти, нехай глядить, щоб не впав". (1 Коринтян 10:12) зі свого боку Господь ні в якому разі не зобов’язаний прощати беззаконність лише тому, що беззаконник колись був праведним. Ніхто не може бути праведником сам по собі; а його праведність спочиває на тому, що робить для нього Бог. Коли ж хтось добровільно грішить проти світла, йому не має вибачення.  — Маттея 12:32.

Після того, як Єгова виніс свій остаточний вирок, його вже не можна змінити, тому що Бог не змінюється. "А коли скажу беззаконному і ти мусиш умерти! він же навернеться од гріха своїх та й почне чинити суд і справедливість". (33:14) Цей вірш повинен означати, що Господньому "вартовому" було вказано на шлях, який Бог сприймає благослонно, і на шлях, який викликає невдоволення Боже  — як пояснив Бог;

 і вартовий повинен застерігати тих, які пішли беззаконним шляхом, що вони повмирають, якщо і далі триматимуться за цей неправедний шлях. Тому "вартовий" поставлений Богом повинен "кричати на все горло і не щадити себе", і це робить він, будучи послушний заповіді Божій (Ісаія 58:1) "Вартовий"  — це клас "вірних слуг", який складається з багатьох людей, але до якого звертається як до цілості. Цей клас Господь використовує як канал або засіб для проголошення такого застереження.  — Дивись "Вартова Башта" 1929 рік, стор. 163.

Якщо хтось, хто знаходиться на беззаконному шляху, візьме до уваги застереження, зверне з того шляху і робитиме те, що є праведним, то це, як заявляє Господь, піде йому на користь: "Коли той беззаконник верне залог, поповнить те, що заграбив, ходитиме в законах, що ведуть до життя, і нічого неправедного не вчинить, - то й зостанеться живим, не вмре. Ні одного з гріхів, які вчинив, не полічиться йому; він почав творити суд і справедливість, і зостанеться живим. (33:15, 16) "Тоді світло твоє зорею засвітиться і рани твої скоро зціляться, й справедливість твоя буде поперед тебе ходити, та й супроводитиме тебе слава Господня. Тоді ти покличеш, і Господи відповість тобі, заголосиш  — і Він скаже: Ось Я! Як же ж ти ще з твого займища ярмо, перестанеш піднімати грізно палець та зневажливо говорити". (Ісаія 58:8; 9; "Вартова Башта" 1929 рік, стор. 166, 167) Тому, хто бачить неправедність, яку він вчинив розкаюється і знов вступає на законний шлях, Бог явив свою милість. Закон даний Мойсею встановлював, що грішний спершу повинен визнати свої гріши і через своїх священиків перенести жертву Господу, щоб не стало основою для прощення Божого. Так і при сповнені цього предсказання (вірш 16) беззаконник спершу повинен визнати свої гріхи і просити, щоб Ісус Христос виступив як його заступник, перш ніж Бог простить грішника і прийме його знову. "Заступника маємо перед Отцем, Ісуса Христа праведника". (І Йоана 2:1) Це є вірний шлях, який схвалює Єгова. "І коли доведеться знайти й, істино глаголю вам, що веселиться над нею більш ніж над дев'ятьдесять і дев'ятьма, праведниками, котрим не треба покаяння.  — Так глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючимся". (Лука 15:7, 10) хто з чистим серцем повернеться до Бога на предписаний Ним шлях, того Він теж прийме. Бо як високо небо над землею, така велика милість Його над тими, що бояться Його. як далеко схід від заходу, так відділив від нас переступи наші".  — Псальма 103:11, 12.

Деякі ропчуть на Господа тому, що Він виявляє милість до блукаючого, який розкривається у своїх грішних ділах і навернеться на дорогу правди, подібно як в притчі брат виступає проти забиття вгодованого теляти на честь повернення блудного його брата або сину його батька. Тому пророк каже: "А твої земляки говорять: не по правді чинить Господь, тим часом, як їх самих дороги несправедливі!" (33:17) ці скарги піднімаються тими, які уявили собі, що вони розвинули в себе звершений характер і тому висловлюють притензії, що лише вони повинні мати милість Господа. Їх скарга є несправедливою. Шляхи Господні є прямі і праведні, безпристрасні ; Він є як праведний, так і оправдуючий тих, хто вірить в Ісуса Христа. (Римлян 3:26} Бог не дивиться на особу; як праведність праведника, так і беззаконність беззаконника не приносить Богу Єгові користі або шкоди. Тому легко можна побачити, що Бог не має жодної причини, щоб діяти з усіма створіннями інакше, ніж керуючись однаковими засадами.  — Йов 35:6  — 9.

Закон Божий є праведний і справедливий, і милість його триває вічно. Тому написано в пророцтві: "Коли праведник од своєї праведності відступить і чинитиме ледарство. Так за те мусить умерти. і коли ледачий навернеться од свого беззаконства та почне чинити суд і справедливість, то за те зостанеться живим. А ви мовляєте: Несправедлива путь Господня! Я ж суджу вас, доме Ізраїлів, кожного після поступків його". (33:18  — 20) Ті, які намагалися оправдати самих себе, а не Бога, повинні зрозуміти, що вони не будуть праведними і справедливими згідно волі Бога: "Ти же кожен з нас дасть за себе перелік Богу". (Римлян 14:12) "Всім бо нам треба явитися перед судищем Христовим, щоб прийняти кожен по тому, що зробив тіло, чи то добре, чи лихе".  — 2 Коринтян 5:10.

Категорія: Оправдання. ТОМ-2 | Додав: ARAMIC (13.12.2011) E
Переглядів: 649 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: