«ВИ ПОВИННІ ЖИТИ» - Оправдання. ТОМ-2 - Релігія - Публікації - Сайт Юрія Йосифовича - експерементальний
Вітаю Вас, Гость
Головна » Статті » Релігія » Оправдання. ТОМ-2

«ВИ ПОВИННІ ЖИТИ»

Езекиїл повинен був розпочати діяльність, і Господь вказав йому, що він повинен був робити. «І промовив до мене: Вискажи пророцтво про сі кістяки й скажи їм: Ви, кістяки сухі, вислухайте слово Єгови!» (37:4) Клас Езекиїла сповнив цю частину пророцтва, проповідуючи один одному під час періоду 1260 днів, коли «жінка годувалася в пустині вдалині від зазору вужа». (Одкриття 12:14) Необхідно було багато пророцтв, щоб вбити в голови посвячених, що вони повинні зорганізуватися для служіння Богу і що вони мусять виконати роботу, представлену Єлисеєм. Деякі «ліниві кістки» ніколи не прокинулися і не поворушилися, бо вони сумнівалися, що виклад «Вартової Башти» про образ Ілії і Єлисея походять від Господа. Це пророцтво почало сповнятися в 1919 році. Ті, які дійсно любили Господа Бога і Йому довіряли, слухалися Його закликів поворушитися. «Почув і зрадів Сион і звеселились дочки Юдині задля судів твоїх, Єгова».  — Псальма 97:8.

Клас Езекиїла продовжував пророкувати або проповідувати післання Господнє. «Так говорить Господь, Єгова, до сих костей. Ось Я вдихнув в вас духа, щоб ви поробились знов живими. І обложу вас жилами, і поростете тілом, і покрию вас шкірою і повдихаю дух у вас, і станете живими (ви повинні стати живими; Лютер) і зрозумієте, що Я, Єгова». (37:5, 6) «Вартова Башта» не припиняла переконливо роз’яснювати народу Божому необхідність організації для служби, і вірні промовці, які промовляли до груп, приєдналися до проповідування і вказували на багато місць Святого Письма, щоб доказати, що Господь дасть нове життя своїй праці на землі, що було зображено Єлисеєм, і що Бог дасть своєму народу силу це зробити, а саме через надання подвійної сили духа Ілії. Зображення роботи Ілії та Єлисея, яка була зрозумілою, була правдивим початком великої праці лише у 1919 році; і з того дня аж до сьогоднішнього часу вона набирала сили. Ті, які відмовлялися зрозуміти цей образ, ніколи не брали участі в праці. Багато з них стали противниками.

Клас Езекиїла, починаючи з 1919 року продовжував досліджувати Святе Письмо, щоб переконатися в волі Божій. «Я виповів пророцтво, як мені заповіджено, і ось, як я ще пророкував, постав шелест, постав шум (гул  — англійський переклад): почали кістки рухатися і кістка до кістки приставати».  — 37:7.

З березня 1919 по 1922 рр. це пророцтво призупинилося, але не згідно застарілих викладів Святого Письма, а по волі і згідно заповідей Господніх, як сказано у Маттея 24:14 та Ісаії 61:1, 2. Коли це проповідування або пророкування призупинилося, то виник шум, спричинений спірними думками у різноманітних групах посвяченого Богові народу, як це показано у сьомому вірші пророцтва. Незважаючи на цей шум або спір в думках вірні продовжували розсилати вказівки по організації, складати плани своєї роботи і енергійно займатися працею. Після цього прийшло потрясіння, або згідно англійського перекладу Біблії, «землетрус» і багато людей були вражені і повернулися до своїх старих поглядів і шляхів в той час, як вірні опам’яталися і розгорнули ще більшу діяльність (Одкриття 11:13) «Устань, устань і в склу свою одягнись, Сионе! Одягнись в одежі величності твоєї, Єрусалиме, ти городе святий! Бо необрізаний, нечистий у тебе ніхто тепер не ввійде. Отруси з себе порох; устань, поневолений Єрусалиме! Скинь ланцюги з шиї твоєї, невольнице  — дочко Сионова!» (Ісаія 52:1, 2) В той час, коли продовжувалося це потрясіння «вірні кістки зійшлися до кістяка». Мертві надії пошарпаних війною вірних знову ожили. Їх розум почав прояснюватися. Вони визнали, що вони зовсім були «відрізані» від Господа і Його служби.  — вірш 11; примітка.

Тоді сталося так, що народ Божий почав створювати діяльну організацію саме так, як сказано в пророцтві: «І спостеріг я, аж ось на них жили, й поросли вони тілом, а зверха покривала їх шкіра, тілько не було ще дихання в них». (37:8) «Шкірою і тілом зодяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене. Життя й милість дарував мені, а опіка твоя хоронила духа мого». (Йов 10:11, 12) «Живе тіло  — це здорове серце». (Приповістки 14:30; Алліолі, а також англійський переклад Біблії) Ті, чиє серце справді було віддане Господу, почали підніматися за свого мертвого становища, їх тіла ожили, і вони радісно зайнялися служінням Господу. (Наум 1:15; Колосян 2:19) Так народ Господній прийшов до єдності і любові в Христі і перестав кидатися між думками людей туди й сюди: «Ходячи поправді в любові помножаймо все в Того, котрий єсть Голова, Христос, котрого все тіло зложене і зв’язане всякою ув’яззю спромоги по дійству, (яке є) в мірі кожної часті, робить зріст тіла на збудування самого себе з любові».  — Єфесян 4:15, 16.

Зображені Езекиїлом у цьому пророцтві вірні за волею Божою підтримували своїх братів у Сионі, щоб вони були «деревами справедливості, насадом Єгови для Його прославлення». (Ісаія 61:3) Ці реорганізовані групи вірних народу Божого повинні були старатися, щоб стати подібно апостолам «наділеними силами зверху». (Луки 24:49) «Дух  — це те, що робить живим». (Йоана 6:63) Народ Божий неустанно молився Господу за цю справу, як скрито, так і на зібраннях груп; і це описано пророком в таких словах: «Тоді сказав він мені: вискажи пророцтво духові, вискажи пророцтво, сину чоловічий, та й промов до духа: так говорить Господь Єгова: із чотирьох вітрів прийди, духу (дихання), та й дихни на сі повбивані, і вони омиють». (Езекиїла 37:9) Вірний Богу народ розумів, що працю треба було здійснити не їх власною силою, а за допомогою духа Єгови сил небесних. (Захарія 4:6) «Вартова Башта» продовжувала проголошувати і вдихати святим дух праці Господньої, і молитви народу Божого на всій землі були спрямовані на те, щоб виконати Його волю. Це пророцтво або проповідь досягла вершини 8 вересня 1922 року на головному зібранні народу Божого і на цей час воно як ніколи підтримувалося силою Господньою.

«Я виповів пророцтво, як Він заповів мені, аж ось, повходив у них дух, і вони ожили та повставали на ноги  — дуже, дуже багато люда». (37:10) Ніхто із вірних свідків Божих, які були присутні підчас цього зібрання, не забуде наколи ці благословенніші години. Це було як друга П’ятидесятниця. «І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю Я духа мого на всяке тіло; й пророкуватимуть сини ваші і дочки ваші, і молодці ваші видіння бачитимуть, і старшим вашим сни снитимуться; і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті дні духа мого, й пророкуватимуть». (Діяння Апостолів 2:17, 18) Це був час сповнення цих пророчих слів, і ті, які любили Бога, «стали на свої ноги». Вони в дійсності справляли враження великої готової до війни армії: «А після трьох і пів дня дух життя від Бога зійшов на них, і вони встали на ноги свої, а великий страх напав на тих, що виділи їх. І почули голос великий з неба, що глаголив їм: Зійдіть сюди. І зійшли на небо в хмарі, і дивились на них вороги їх». (Одкриття 11:11, 12; Даниїл 12:1,2) «Ось слуга мій, що Я за руку держу його; вибраний мій, о його вподобала собі душа моя. Я положив духа мого на нього; він звістить народам суд справедливий». (Ісаія 42:1) Це було в той час, коли вірні споглядали на Господа в храмі і розуміли, що вони, як каже Ісаія, були «нечистими устами», і  — вони молились Господу; Він почув їх і очистив, і вони сповнилися великою радістю (Ісаія 6:1-9; 12:1-3) Ті, які потім прийшли до битви, в жодному випадку не були скелетами, а, як каже пророк  — подібні до «велетенського війська» на службі Царю, яким керував Його дух і Його сила і яке було готове виконувати Його волю. Як показує пророцтво, а також фізичні факти, ця організація, яка з того часу возвисилася, не є мирною військовою силою, навпаки це була дієспособна військова сила під керівництвом Ісуса Христа. «А Господь загримить перед військом своїм гуком величним; бо се Його  — отта безліч війська, се Його волю виповняє отой могучий; бо то великий і страшний день Господень, хто видержить його». (Йоїл 2:11) Таким чином тут зображені ті, кого Господь привів у свій храм і кому заповів бути Його свідками і служити Йому.

За наказом Господа Езекиїл так описав кістяки у своєму пророцтві: «І сказав Він до мене: Сину чоловічий! Отті кості  — се все дом Ізраїля. Вони мовляють: кості наші висохли, надія наша зникла; ми бо відорвані від кореня». (Езекиїл 37:11) З цього пророцтва випливає, що пророцтво про засохші кістяки стосується як останків, так і класу «великої громади». Клас вірних останків є живий і зібраний разом; він утворює добре організовану і добре працюючу робочу машину. «В’язні» повинні ще прокинутися і зрозуміти, що вони були недбалими і що вони повинні щось робити. Вірні слушно зображені також у словах пророка Єремії, яки певний час був мовчазний і бездіяльний, але пізніше став залучений до служби і рухався вперед будучи послушний заповідям Божим: «І подумав я собі: не споминатиму про нього і в його ім’я не буду більше промовляти! Та в серці в мене мов би вогонь запалав, втаєний в костях мої; я силувався зупинити його, та й не здолів». (Єремія 20:9) Робилися спроби поховати вірних живими, і деякий час виглядало так, наче вони дійсно лежали в своїх могилах; не в буквальних могилах землі, а в обмеженні і мертвому стані стосовно праці по видачі свідчення Господнього на землі. Було необхідно, щоб Господь визволив їх з їхніх могил і тому пророцтво звучить так: «Тим же то вискажи пророцтво і скажи їм: так говорить Єгова: Ось Я поодчиняю гроби ваші, й виведу вас, мій народе, з гробів ваших, та й заведу вас у землю Ізраїлеву». (Езекиїл 37:12) «Того ж то глаголе: устань, сонний, і воскресни з мертвих, та й освітить тебе Христос». (Єфесян 5:14) Бог розбудив їх з цього стану і привів їх в (їх) землю», це означає в їх правильний стан і на місце свободи, щоб вони служили йому як свідки і щоб Його ім’я стало відомим на землі. Він це зробив, як сказано у Езекиїла 36:22-24, задля свого великого імені.

Господь звертається до представленого Езекиїлом класу і говорить: «І зрозумієте, що Я  — Єгова, як повідчиняю гроби ваші й повиводжу вас, мій народе, з гробів ваших і дам вам духа мого, й ви знов ожиєте, й розміщу вас по землі вашій, а тоді спізнаєте, що Я, Єгова, сказав се  — й справдиться, говорить Єгова». (Езекиїл 37:13, 14) Вірні свідки Єгови сьогодні з певністю знають, що Він говорив до них, дав їм нове ім’я і знову привів їх в «їх землю». Кожна кістка серед них є сповнена духом Господнім, і для них є радістю, служити Йому. «Побачите се, звеселиться серце ваше, ба й кості ваші процвітуть, як молода зелень, і розтулиться правиця Єгови слугам Його; на ворогів же своїх Він гнівом запалає. Ось бо Єгова прийде в огні, а колесниці Його  — мов вихор, щоб пролити гнів свій і досаду й кару свою з огнем палаючим». (Ісаія 66:14, 15) Єгова дав своєму народові нове ім’я, і це Він зробив тоді, коли привів їх у свій храм і помазав, а потім Він дав зрозуміти своєму народу той факт, що Він дав їм своє ім’я, і вони торжествували. Вони знали, що Господь чинив зі своїм народом, показавши їм сповнення пророцтва, у чому вони мали право грати певну роль, і це було великою втіхою і сильним відкріпленням. Основною метою пророцтва є оправдання імені Єгови, а ціль, задля якої останку дано бути розуміння цього полягає в тому, щоб потішити і підкріпити його. Останок справді може сказати сьогодні: «Хвали Єгову, моя душа, і не забувай всіх Його благодіянь (які Він мені зробив)!» Пророцтво про долину висохших кістяків перш за все сповнилося над вірним останком Божим, і можна ясно бачити, як далі проходитиме це сповнення.

Категорія: Оправдання. ТОМ-2 | Додав: ARAMIC (13.12.2011) E
Переглядів: 535 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: